Ти в моїй крові

Любі мої ?

Перший том — «Ти з моїх снів» — був про відчуття.
Про притягання, яке лякає.
Про тишу, що здавалася захистом.
Про бажання, яке ще можна було не називати вголос.

Другий том — «Ти в моїй крові» — уже не про сни.
Він про те, що неможливо витіснити.
Про зв’язок, який не зникає, навіть коли мовчиш.
Про бажання, яке стає частиною тебе — як пульс.

У цьому томі герої більше не ховаються.
Адель і Адам опиняються там, де контроль більше не рятує.
Де тиша не захищає.
Де одне слово може зруйнувати все — або остаточно зв’язати.

Тут буде більше напруги.
Більше близькості.
Більше рішень, після яких не існує «як раніше».

Дякую кожному з вас за те, що проживаєте цю історію разом зі мною ?
За емоції, коментарі, підтримку — ви неймовірні.

Якщо історія відгукується —
? додайте книгу до бібліотеки
❤️ поставте вподобайку
Це справді важливо для автора.

Попереду — найнебезпечніше.
Бо коли хтось у твоїй крові,
він уже не може піти безслідно.

З любов’ю,
ваша авторка

0 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
Інші блоги
Фу мені, або Чому ви читаєте?)
Вітаю всіх, хто читає, читав і, сподіваюся, тих, хто ще читатиме. Я взагалі дуже здивований, що ви читаєте!) Без реклами, без агітації, влітку, попри всі наявні труднощі загалом — і відсутність в історії владного боса, роздільного
Поранений титан повертається в стрій
Після фіналу книги «Примарна надія» чимало хто гадав, що ж станеться з «Левіафаном-2». Яка доля на нього чекає та чи зможуть знайти спільну мову земляни й лемурійці? Нова глава дасть відповідь. Вона покаже, на що
Про темних...
Зацікавило: наскільки, на вашу думку, літературний “темний герой” має бути “темним”? Чи є якийсь вчинок, після якої персонаж апріорі не має шансів здаватися привабливим? Чи все залежить від мотивів і обставин? –
Якось дивно він поводиться…
Нордан Лар Са-Ірд при моїй появі завмер і не відводив очей. Відчуваючи себе дедалі незручніше, я зайняла місце за накритим столом. Стараючись взагалі не дивитися на чоловіка, взялася за їжу. Побачивши краєм ока, що огас
Гарна?
Ми приземляємося в палаці, і Белгард особисто зустрічає нас. — Покажи свою драконицю! — просить друг, і я обертаюся. Розправляю крила і плескаю ними (хоч цьому я навчилася!), викликаючи металевий дзвін луски. — Красуня!
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше