Тихого вечора!

Запрошую до знижки на емоційний роман — Партнер мого батька!

✨✨✨

Каміла — аби врятувати родинну компанію від краху, я погоджуюся вийти заміж за батькового партнера.

Від цієї дурниці мене відмовляють усі, та все марно — я вже прийняла рішення.

Але в день весілля біля вівтаря на мене чекає не той чоловік, за якого я зібралася заміж.

Хто він? Чому поруч із ним двоє дітей? У яку гру мене втягнули?

Хоча це вже неважливо, адже дороги назад усе одно немає...

І це ще не все, у день весілля дізнаюся цікаві деталі.

— Наш шлюб фіктивний. І нам потрібно все обговорити в деталях, і для початку — удвох. Ніхто не повинен знати про це.

Я шокована заявою чоловіка і його вимогами, тому на його слова заявляю.

— Тоді, солоденький, не чекай, що я одягну хустку і носитиму обручку, вдаючи вірну дружину, — у мені кипить лють, і я мовчати не збираюся.

Знижка тут...

Також роман "Підставна наречена Дикого" — оновлено!

❄️❄️❄️

Посміхаюся. Подруги Соломії справді суцільний пафос. Тут погоджуся зі своєю дружиною — це несмак. Але сьогодні вона повинна хоч якось підтримувати з ними контакт.

— Злато, але я не хочу, аби подруги Соломії щось запідозрили...

— Ти не хвилюйся. Якщо що, то я скажу, що це ти мені забороняєш з ними спілкуватися. — перебиває мене дружина і звільняється з моїх обіймів.

— Дуже оригінально. — фиркаю я.

— Не бурчи, Ренате. Це єдиний нормальний спосіб тримати цих сорок на безпечній відстані, аби нічого не рознюхали завчасно.

Розумію, що Злата має рацію. Видихаю і беру її за руку.

— Гаразд, ходімо.

— Ренате, можна ми сьогодні підемо звідси швидше? — просить вона і, зупинившись, з проханням заглядає в мої очі. — А ще я хочу поїхати сьогодні до себе, а точніше — до бабусі Венери.

— Навіщо? — одразу напружено допитуюся я.

— Я просто хочу додому. Мене вирвали з мого спокійного життя і змусили жити за чужим сценарієм... І не просто жити. А я так не хочу. Я не акторка.

Підставна наречена Дикого

Приємних емоцій.