Ще раз всіх вітаю,

Сьогодні омегаверс-роман «Начинка вишнево-пʼянка» поповнився новим персонажем: 

Познайомитися ближче із Кім Сокджіном ви можете в окремому «Артбук персонажів та передісторій».

Цитата з розділу Персонаж №9 Кім Сокджін

Відчайдушний і, варто визнати, дужий ляпас обперезав альфі майже всю щоку. Джін стояв навпроти з повними очима сліз і не міг зрушити з місця. Так нахабно його навиворіт ще ніхто не вивертав – без дозволу, свавольно.

А Намджун навіть не сіпнувся від удару. Лишився там де був та ще й мав нахабство гучними обіцянками розкидатися:

— Лише дозволь мені, і я дам тобі все, чого ти не доотримав. До кінця життя даватиму.

— Тобі що мізки на місії пошкодили? Я не хочу…

Втирався Сокджін рукавами своєї одної єдиної на всі випадки життя парадної сорочки. Ну от, тепер на ній назавжди лишаться сліди тонального крему.

— А я натренований на брехню.

— Мені ніхто не потрібен.

— А мені ніхто не збреше.

— Та відчепися ти, — гепнув Сокджін у чужі груди кулаком: раз, другий, третій.

Він гамселив набридливого чоловіка, на природу якого вперше в житті реагувала його обділена любовʼю сутність, і не міг спинитися.

Намджун теж його не спиняв. Дозволив прожити момент розпачу та злості своїм коштом. А потім, коли в Джіна майже не зосталося сил, просто вкутав його в свої огрійливі обійми і знову пообіцяв занадто серйозних речей, як для першої зустрічі.