Чим ближче до кінця, тим більше зростає напруга. Уже завтра в 23 розділі "Серця, що боїться холоду"

Гублячись очима в темряві, Шебнар поклав руку на груди. Не обережно. Не ніжно. Нині стримуватися марно. Він здійняв погляд до свого Триба. Золотаві потоки, виткані з незвіданих чарів, слухали незворушно.

Серце вдарило ще раз — уже п’ятий, зайвий.

— Я пообіцяв, — хрипко промовив він, попри тиск у горлі. — Я заплачу.

P.S. Дану історію написано з урахуванням правил конкурсу "Зачаровані серця". Книга не містить сцен категорії "18+". Усі ризиковані моменти з бодай крихтою жорстокості, крім бета-рідера, було додатково оцінено з трьома різними інструментами ШІ — підстав для вікового обмеження немає.
А втім, я не раджу читати "Серце, що боїться холоду" людям, які шукають легкі романтичні історії з безперечно гарною кінцівкою, бо це все-таки розповідь про становлення лиходія (дуже цікавого й ексцентричного, до слова). Натомість щиро рекомендую зазирнути до інших творів флешмобу Зимових історій, тим паче сьогодні в нас поповнення❄️❄️❄️