☃️Всім вітання, та зі святом Водохреща ☃️

Поки всі щедрують, кидаю вам трохи гарячої добавочки до святвечора.

Продовження пригод Владислава вже на сайті.

Що на хлопця там чекає, та яка буде його реакція на чужий світ?

Трохи спойлеру:

 

Люди тутешні мене роздивлялися та дивувалися, наче вони якесь мавпеня побачили, хоча я взагалі не бачив там мавп, ну то таке.

Деякі люди та тварини підходили та мацькали мене. Підійшла якась бридка пика сірого кольору з маленькими очима і так лагідно говорить:
— А чим ви збираєтесь сьогодні зайнятися, скажімо, ближче, коли сонце буде біля гори? — запитало воно. Чому воно? Бо хто зна, жіноча то істота чи чоловіча.

— До вас збираюся прийти та коханням зайнятися, — язвито сказав я, — будемо робити з вами маленьких чудернацьких істоточок.

Воно засміялося і ніби засоромилося та трішки боком відійшло у бік.

— От ти не можеш, щоб щось не ляпнути, — сказав Демид.
— Та ні, усе добре, я й прилетів, щоб тут народити щось нове або якусь нову істоту. Знаєш? Як дам під хвоста — відразу купу налупе.

— Владиславе, будь серйозною людиною, — сказала Мелані. — Чому ти такий хуліган? Ти високий, гарної спортивної статури тіла, гарні темні очі, міцні руки та, бачу, добре серце, але ти постійно іронізуєш.

— Ха! То моя фішка така, тобі подобається? А може, з тобою замутимо гу? — і я подивився їй в обличчя.