Вітаю!

Запрошую до оновлення⬇️.

♥️♥️♥️

З трепетом на душі входжу у свій кабінет. Вернер стоїть біля вікна до мене спиною. На підвіконні стоїть чашка. Набравши повні легені повітря, повільно крокую до нього. Тепер почуваюся винною перед ним. Дивлюся на коханого чоловіка. Серце мліє. Боюся, що він може не пробачити мені того, що я безпідставно образилася на нього, а не повірила йому одразу.

Зупиняюся в кількох сантиметрах. Підбираю слова, з яких би почати розмову, та в голові хаос. І єдине розумне, що приходить в голову, те й одразу злітає з вуст.

— Арсене... Пробач мені, будь ласка!

Продовження тут...

Приємних емоцій та гарних вихідних!