Хочу зробити трейлер до "Іноді мрії збуваються " і поки що тільки намагаюся генерувати зображення та відео, але найближчі дні точно буду приходити та ділитися уривками й картинками. А на моїй сторінці в інстаграмі можна подивитися ще й у відео форматі❤️✨️

Сьогоднішній уривок:

Змійка не відповіла, навіть не глянула на мене. А от із дзеркалом почали коїтися дивні речі. Відображення замерехтіло, спалахнуло і, наче підключившись до інтернету, показало цікаве кіно. 

 В коридорі стояли чоловік і юна дівчина, але освітлення було настільки погане, що я ледь бачила їхні обличчя.

— Ти обіцяв одружитися зі мною, Саймоне. Зі мною, а не з цією дурепою Анною!

— Жозі…

— Ти обіцяв! — вперто вигукнула дівчина, не бажаючи поступатися цьому типові. Тип, як я здогадуюсь, і є той самий граф. І Жозі тепер тисне на нього через їхню спільну акробатику в оголеному вигляді.

— Жозефіно, ти добре знаєш про мій обов’язок. Я маю одружитися. Заручини між мною й Анною мають відбутися наступного місяця. Але хто сказав, що моя новоспечена дружина проживе довго?

Йдеться, я так розумію, про Анну? Вирішив стати вдівцем, одружитися з коханкою й заодно захапати всі гроші? Ну, чисто теоретично, у Анни мав б бути спадок? Вона ж сирота, а батько був не останньою людиною в їхньому царстві. Чи, може, мачуха вже встигла все розтринькатив на нові капелюшки і сукні? Треба уточнити цю важливу деталь. А то ще, дивись, кредитори нагрянуть, замок заберуть, і будемо ми під відкритим небом ночувати. Не хотілося б на найближчі два місяці стати бездомною.

– Ти хочеш, – пауза затягнулася і, перш ніж продовжити, Жозефіна проковтнула слину: – убити її?

Ні, він збирався відправити Анну на курорт у Ніццу. Масажі, пісочок, коктейлі.

Знущальна усмішка торкнулася моїх вуст. Не можна ж бути такою ідіоткою. 

Граф приклав палець до її губ.

– Тш-ш. Твоя сестричка була психічно хворою, тому ви й намагалися обмежити її спілкування з людьми. Останні місяці вона вела себе спокійно, і ви вирішили не розповідати мені про стан леді Анни. Думаю, після весілля хвороба загостриться, дівчина зовсім з’їде з глузду, скинеться зі стіни замку. Яке тут убивство?

– А я?

– Ми одружимось через рік, коли мине траур.

Мені одній здається, що граф швидше допоможе Жозі приєднатися до Анни в польоті, ніж одружиться з нею?

 Він підштовхнув дівчину в спину, і вони рушили далі, але мені вдалося почути веселі слова графа:

– Думаю, чорне мені личить.

Поганцю ви, шановний, а не благородний граф! Нічого, Анька Ковальова соплі розмазувати не буде, я вигадаю для вас покарання. Не даремно ж стільки книжок перечитала? Потанцюєте в мене.

– О, чорна труна тобі й справді личитиме, виродку.

Тепер вже Зміючка стала насторожено поглядати на мене й відповзла подалі.