Мені ніколи не доводилося спілкуватися з Пікульським особисто, але про його погляди на деякі питання я була чудово проінформована — як і половина нашої країни. Мабуть, тільки сліпо-глухо-німий не знав, що Василь Пікульський, цей «світоч документалістики» і «геній журналістики», вважає романтичну літературу негідною і в принципі не літературою, а авторів таких історій — бездарностями, які продають не просто повітря, а ілюзію повітря (це дослівна цитата, якщо що).

У кожному своєму інтерв’ю Василь гордо проголошує, що в його лексиконі відсутнє слово «брехня», і всі навколо вихваляють його за чесність, прямолінійність і неупередженість.

Але, як на мене, в лексиконі Пікульського, окрім «брехні», відсутні ще й такі слова, як «толерантність», «делікатність» і «почуття міри». Може, Василь і талановитий, але талант, як відомо, не є ліцензією на хамство! І взагалі, особисто я вважала, що Пікульський — просто зухвалий і епатажний гордець із завищеною самооцінкою, а ще — гіперактивний бабій із нездоровою тягою до порноактрис.

Ось що я про нього думала.

І не дарма!

Поки всі навколо посміхалися мені, аплодували, хтось навіть вставав, Василь… цей «Голіаф совісті та аналітики» спокійно сидів зі своєю вічною поблажливо-неповажною посмішкою, немов я — ніхто і звати мене ніяк. Ніби я не головна героїня сьогоднішнього вечора, а технічний збій у програмі заходу.

Бяка!

Ну, нічого. Цього вечора мені загрожує лише зневажливий погляд Пікульського. Гаразд, можливо, ще й лопнутий мозоль. Але не більше того.

Ех, наша Уляна ще не знає, що чим гостріший конфлікт, тим палкіше кохання!))))

ЧИТАТИ ТУТ