Доброго ранку, друзі!

Свіженька глава вже чекає на вас:

"Світло над нами" #новаглава

— Фу-у-у, які відверті лестощі! — діставши з сумочки люстерко, я кручу головою, пильно розглядаючи себе.  Під очима залягли тіні, які я не встигла замаскувати, губи обвітрилися. І навіть волосся, яке я завжди вважала своєю головною перевагою, втратило блиск. М-да.

— Та годі тобі! Краще розповідай, де ти пропадала?

— Даро, та ти ж краще за мене знаєш, який у мене зараз графік, — бурмочу я.

— Та-а-а. Кайф, правда? — подруга часто-часто киває. — Усе, як ти й хотіла.

— Слухай, ти взагалі спиш? — сміюся.

— Уривками. Але я не скаржуся. Мені моя робота в кайф. Ти ж знаєш.

— Ага. Але ти, Дар, усе одно бережи себе. Худаш, мабуть, не з найкращих босів.

— Він неймовірний! Ну, тобто… — ніяковіє, — у робочому сенсі. Вибач.

— Та ти що? Дурниці. Ми давно розійшлися. У мене все нормально.

— Чесно?

— Ага, — брешу, й оком не змигнувши. Дуже вже не хочеться псувати Дарці настрій. — Напевно, робота в його команді серйозно посприяє твоїй кар’єрі.