Я довго думала, чи викладати цю главу сьогодні.
Бо вона не зручна.
Вона не про романтику, не про “ох, який він”.
Вона про те, як стає тісно дихати там, де наче все «правильно».

Це глава про момент, коли ще нічого не зруйнувалося.
Але ти вже відчуваєш — щось не так.
Не скандал. Не зрада. Не крик.

Просто тиша.
Просто фрази, сказані спокійно.
Просто відчуття, що тебе ніби ставлять на місце — і ти мовчиш.

Я писала її важко.
Бо такі речі не вигадуються — їх упізнають.

Це глава не для всіх.
Але якщо ти колись ловила себе на думці, що любов не має так давити —
ти зрозумієш кожен рядок.

Нова глава вже в книзі.
Читати обережно. Вона залишає післясмак.