Там, де не сягає сонце.

У цьому розділі Кай разом із групою стикається з кайренами — загадковим народом, що живе глибоко під землею, ховаючись від нищівного сонячного світла.

Довгий виснажливий шлях, напруга, невідомість і страх перед тим, кого вони зустрінуть, поступово змінюються здивуванням і цікавістю.

Кайрени виявляються не чудовиськами, а результатом століть пристосування до жорстокого світу: повільні, мовчазні, із власними законами й дивним світлом у темряві.

Саме тут Кай починає розуміти, якою ціною дається виживання — і що іноді найбільші таємниці приховані не на поверхні, а в глибині каменю.

Раптом немов з повітря виросла громіздка фігура, закута у глухий плащ.

— Вітаю, — дружелюбно промовив старійшина. — Я Вердан, голова цієї групи. Чи можемо ми побачити Хогора Яскраве Світло?

Фігура стояла незворушно та навіть не намагалася відповісти. Так, в повній тиші, всі простояли близько п'яти хвилин. Потім, так само безмовно, фігура повільно та незграбно повернулася й попрямувала вздовж стежки.

— Ходімо, — Вердан махнув рукою групі.

Тим часом у кінці тунелю показалося світло, і йти стало легше.

Вийшовши з тунелю перед ними відкрилася казкова лагуна з величним водоспадом у центрі, що спадає в озеро з бірюзовою водою. Навколо, немов райський сад, розкинулася соковита зелень, квіти. Скелі, освітлені яскравим денним світлом, що пробивається зверху.

Зійшовши вниз по старих, витесаних з каменю сходах, вкритих мохом та землею група пірнула в інший тунель, залишаючи свої очі на красі водоспаду.

Альтаріон: Два сонця

Приємного читання!