Рецензія на "Техношаман" автор Очерет

 Твір"Техношаман" в рамках  Марафону взаємного читання Тетяни Гищак

Перша сцена починається словами " Високий Лорд Клентаріель", а закінчується "срака-мотика").

Що особисто мені подобається, бо я спочатку злякалась, що буде море пафосу, довгих красивих описів і піднесених філософських сентенцій про влаштування Всесвітнього Балансу і Божественної Гармонії. Останнім часом мене таке напружує.

Ну, а тепер власне аналіз).

Місце дії : Постакаліптичний світ, що пережив ядерку, оговтався і почав розвиватися у напрямку магії. В ньому ще є небезпечні місця, де фонить радіацією ( але туди ніхто не пхається, майже) та звалища технічного сміття попередньої цивілізації. Від цього всього місцеве населення тримається подалі, пам'ятаючи минулий досвід. Натомість активно використовує магію, духовні практики і мешканців тонкого світу - духів.

Населення представлене ельфами, гоблінами, козаками і східними султанами. Десь за горизонтом подій ховається невідома хижа Імперія. Всі вище перелічені знаходяться у глибокому феодалізмі.

Гумор: Практично всюди. Маса відсилок до різноманітного фолькльору, фільмів і крилатих фраз із сарказмом.

Сюжет: У вище описаний світ прилітає дослідницька інопланетна місія. Досліджує небагато, але кострубато, в результаті виступає каталізатором збурення і рушієм подій. Невдовзі відлітає, залишаючи місцевому населенню займатися перерозподілом влади, війнами і революціями.

Головні герої: спочатку незрозуміло, хто саме. Про всі вище перелічені раси розповідається в процесі і потрохи, доки вони між собою воюють, миряться і вирішують проблеми. Але десь з другої книги першої частини ( перша частина поділена на чотири книги) стає зрозуміло, що головний герой Техношаман з вузьким колом товаришів ( над якими він в процесі всіляко знущається і тролить). Сам він - людина з технічно розвиненої цивілізації, яка в результаті аварії потрапила у вищеописаний світ і поєднує там наявну магію з своєю технічною освітою. Мета існування - ніяка, йому просто цікаво у тому всьому колупатися. Але вона в нього з'явиться.

Плюси твору: Гумор, пригоди, несподівані рішення, цікавий оригінальний світ.

Мінуси: Потрібна краща вичитка, помітно що переклад. Також бешкетує Т9. Власне, не настільки, щоб заважати читати, але хотілося б.

Нагадує комп'ютерну гру. Саме по собі це не добре і не погано. Чому записала в мінуси - головні, другорядні і взагалі епізодичні персонажі пророблені на однаковому рівні. Трохи зовнішність, мінімально характер. Наголос робиться на події, вирішення різноманітних квестів. Для книги це не добре. Не вистачає залученості читача до співпереживання, не відчувається внутрішній світ головних героїв. Першу частину взагалі незрозуміло, хто ж головні герої - забагато діючих осіб і жодного пріоритету ( Джордж Мартін, до прикладу, теж ввів безліч героїв у свою"Пісню Льоду і полум'я" , але там емоційна складова і характери пророблені дуже детально, проживаєш окремі історії дуже залучено). Потім зрозуміло, навіщо стільки - але вже потім. До прикладу, Менахерікс ( якщо я правильно написала) з'являється лише у двох епізодах, а прописаний так само, як і Лорд Клентаріель чи Техношаман, які трапляються дуже часто.

А, ну і ще особисте враження. Не знаю, наскільки це об'єктивно, але пара епізодів з віщункою Мар'яною, в якої "княже", "терем" і "заході, єслі що" - псують відсилками до москви. Я розумію, що в інших обставинах не звернула би на це уваги, але тепер воно наче трігер. Думаю, не тільки в мене.

Висновок: Твір вартий уваги, він самобутній і цікавий, а у автора є потенціал на більше.