Заради тебе я згоден терпіти вічне пекло.

Хочу продовжити знайомити читачів із обраними – молодими жінками, які неволею, а чи може й за власним бажанням, одного разу опинилися у монастирі на пагорбі.

Сьогодні прийшла черга Софії.

Вона була дочкою угорського воєводи з Трансільванії. Гостюючи у сестри, юна дівчина опинилася у маленькому містечку поблизу Галича. Скромна, вихована, проте статна й величава, — саме такою запам’ятав її Лука. Вона була його, належала тільки йому. Проте тільки в думках та на відстані.

Сухо, неемоційно?

Тільки на перший погляд. Для інших. Для дідька Дем’яна, який тільки й чекав, аби послушник провинився. Проте Лука щосили боровся зі своїми почуттями. Дія прокляття і щем у серці змушували його довгими ночами каятися у тісній темній келії. Він картав себе за слабкість, вмирав від кохання. Якби не Софія, його б чекало чистилище.

Саме вона, відкинувши емоції вбік (Люді варто було би в неї повчитися), розклала всі крапки над «ї».

Після року в костелі, Софія повернулася додому. Невдовзі вона вийшла заміж за барона з Пешта, який був прибічником Карла І Роберта, та народила шестеро дітей. Лука назавжди залишився в її благородному серці.

Уривок із роману:

«— А як же Софія? — вирвалося в Люди.

— Софія — моє випробування.

— Але хіба ти б не хотів, наприклад, втекти з нею?

— Втеча б не призвела ні до чого хорошого. Ця тема у нас не піднімається, та коли вже до того дійшло, — послушник стиснув руки дівчини, — то я наважуся повідати тобі. Зазвичай ми цього не обговорюємо. Це свого роду табу. […]

— То Софія була тобі байдужа?

   Лука важко зітхнув. Він не розумів, чому так важко пояснити обраній свої почуття. Колись послушник уже переживав подібне. Коли ось так само тримав за руки Софію. Тоді вона розуміла його. Принаймні Лука так думав. Хоч насправді серце дівчини розривалося від розпачу. Та вона не показувала цього, покірно прийнявши все, що приготувала їй доля.

— Я пройшов випробування. Відрікся від світу свідомо, вирішивши віддати всього себе служінню Богу, і ніколи не жалів про свій вчинок. Я просто прийняв себе і пройшов ці випробування, розумієш?

— Вона була тобі байдужа? — вперто повторила своє питання Люда.

— Я молився за неї протягом усього її життя».

ПОКЛИКАННЯ НА СОЦМЕРЕЖІ, ДЕ ВИ ЗНАЙДЕТЕ БІЛЬШЕ ВІЗУАЛУ ТА ОПИСУ.