Ну що, шановні читачі, вітаю з Новим роком. Одазу бажаю нам миру, щастя та здоров'я
   А я, на честь цього свята, прибула з подаруночком для неймовірної Чарівної Мрії. Каюся, до кінця 2025 я не встигла дочитати але зробила це на початку 2026
   До Чарівної Мрії у мене особливе ставлення насправді адже я у букнеті дуже не активна і я тут сиджу читаючи роботи лиш цієї авторки 
   Тому це великий відгук до історії "Новий наложник шейха", який я викладу і в блозі (щоб хоч щось тут було) та у коментарях самої історії щоб вона просувалася 
   Відгук я намагатимуся подати БЕЗ СПОЙЛЕРІВ адже ця історія дійсно варта аби її прочитали. Оцінювання має три головні критерії: 1) стиль письма, 2) персонажі, 3) сюжет. 
   Кожен критерій матиме десятибальну шкалу а найвища оцінка це 30 у сумі (важка математика) тому ми починаємо! 
   1. Стиль письма 
   Одразу кажу: я читаю книги для того, щоб задовільнити свого внутрішнього строгого літератора. Я люблю красу. Коли слова малюють. Створюють. Адже вони — це цеглини з яких можна збудувати величну споруду. А Чарівна Мрія створила величний палац зі Сходу. Я ще у відгуках на "Гру в Покору" вихваляла Чарівну Мрію. І я знову це робитиму. Так, як пише вона — це неймовірно. Від самісінького початку та до кінця ця планка не впала, вона навпаки, підвищувалася. Описи приміщень, одягу, зовнішності персонажів та емоцій. Порівняння, стилістичні тропи... найдужче мені припала до душі фраза: "якби хтось уважно придивився до нього, то дізнався, що птахи вміють усміхатися". Не цитата, передаю як пам'ятаю. Я відчуваю що якщо писати за цей критерій то скажу дуже мало бо коли помилок багато на багатьох хочеться закцентувати увагу а тут усе рівнесенько, добре, ідеально просто і виникає відчуття, що не обов'язково про це говрити бо така класна авторка і так знає, яка чудесна але все ж: те, як Ви пишете — це надзвичайно, Ви пишете душею, красою, вогнем, думками. Захоплююся Вашим словниковим запасом бо є велике різномагніття нових слів, що я дізналася, немає тавтологій, що говорить про професіоналізм. Ви — джерело мальовничості. Продовжуйте писати бо це дуже красиво і щоразу я насолоджуюся читаючи тексти від Вас. Дякую за те, що задовільнили мого літератора це 10/10
   2. Персонажі
   Дуже цікави блок для обговорення, насправді адже тут є Райхан і ми про нього обов'язково поговоримо. Ну і про інших дійових осіб: Джахар, Саа, Фаріс, Каміль та Рахан. 
   Джахар... а щоб він здох. Одразу вриваюся зі словами ненависті бо такого паскудника ще треба вміти прописати. Він абсолютно огидний: своєю натурою, ставленням до інших, лицемірністю та всяким іншим що я не скажу аби не було спойлерів. Він дуже слизький та поганющий. Неодноразово мені траплялися історії у яких ти дивися на якогось злочинця, що не викликає страху. А от Джахар ні, його головний герой міг боятися не безпідставно. Цей персонаж ніс у собі серйозну загрозу і сама логіка побудови усього конфілікту — дуже хороший ґрунт для сюжету. Джахару я абсолютно вірю і захоплююся цим поганцем повністю 
   Саа... ну що за сонечко. Знову ж старатимуся без спойлерів але намагатимуся висловити повну думку. Для мене, це найхоробріший наложник з усього гарему адже він став єдиним хто зробив те, що ніхто не робив, як людина його статусу. При першому знайомстві він не викликав у мене жодних емоцій. Ну лівий персонаж. А вже потім він розкривається, розцвітає ніби квітка. Він став моїм удюбленцем. Такий ніжний але сильний... я гадала він буде дуже дратівливою персоною а виявився найкращим з найкрвщих. Ти йому віриш, ти йому співчуваєш, ти за нього вболіваєш. Відкриваємо клуб Саа на честь того, що він такий неймовірний. 
   Фаріс... є така фраза: вірний ніби пес. То ці слова я абсолютно присвячуюю йому. Зізнаюся, мене могло до сліз пробити розмови Фаріса з Камілем. Особливі слова про братерство взагалі... мене надзвичайно здивувало те, що попри дуже важку ситуацію вони залишилися разом. Змогли помагати одне одному. Я, як людина що має найкращу у світі сестру, абсолютно відчула цю сюжетну лінію. Нічого окрім хорошого сказати не можу, Фаріс — класний
   Каміль... ну тут ми на довго. Головний герой, який все життя не знав життя, як би це не звучало. Абсолютна невинність, світлість, бездоганність та ніжність. Я плакала коли його спіткали різні біди, коли я дізнавалася про подробиці його важкого життя. Плакала коли плакав він. Дуже душевний хлопчина і в якому шоці я буда коли він дещо зробив за що потім мусив нести жорстоку відповідальність (дуууууже намагаюся не казати спойлерів). Дещо трапилося у 36 розділі і я коли читала то, зізнаюся, у мене почався історичний сміх. Це був такий оберт! Я такого взагалі не очікувала від Каміля. І тут виплива загальна думка про персонажів у висновку коли ми пройдемося по них. Але що скажу за Каміля: я пишаюся його поступовим розвитком адже я боялася, що могла випливсти одна проблема, що полягає у кінцевому миттєвому вдосконаленні персонажа. Але цього немає (Дяка Кхармму) бо Каміль РОЗВИВАЄТЬСЯ як і емоційно так і фізично й у фіналі не виникає дисонансу бо до сили Каміля простерлася міцна і точна доріжка. Ще я рада тому, що нам таки відкрили природу походження Каміля бо це було головне питання історії а нам гарно і по поличках все розклали і це не можна не похвалити. 
   Райхан... головний десерт, шейх за чию увагу можна і душу продати (мужчина має цілий гарем! Мені б його рівень бажання... ну ви зрозуміли). Давайте до основного конфлікту: у своєму блозі сама Чарівна Мрія порушувала питання того, що Райхан — не скотина бо дуже багато людей вбачали у шейсі саме його. Я спрешу повністю прочитала історію і вже лиш потім перейшла до блогу і перечитувала його тому маю свою думку і розділю її з Чарівною Мірією бо так, Райхан — НЕ скотина. Зізнаюся, я відчувала маніпулятивність, аб'юзивність, редфлежність і багато іншого АЛЕ! У чому ми це все бачимо? У вчинках щодо Каміля бо є дуже багато моментів але по чесному: Райхан ніколи не мав на меті зробити для Каміля щось погане (позбавити життя, брати силою, знущатися). Так, була жорстокість у 37 розділі але вона була вимушеною, не бажаною. І ще чесніше: Райхан — шейх. Як би ми не любили сюжетні тропи де король всесвіту готовий знищити цей всесвіт заради коханої особи — це не є правдою. Це є ідеалізований образ. Еталон мрій. Не істиною. Та й це сам стиль авторки адже головні герої "Гри у Покору" не неслися одне до одного на крилах кохання аби знищити все заради одне одного. І Мара теж мусила робити небажані дії щодо свого Барса. І у них були первинні пріоритети — влада. І так само тут. Перший пріорітет Райхана — влада, розквіт народу, його благополуччя. Так, я все одно маю неприємний післясмак коли Райхан Камілю дещо одягнув на шию для дечого (БЕЗ СПОЙЛЕРІВ, БЕЗ СПОЙЛЕРІВ, Я МУШУ ПИСАТИ БЕЗ СПОЙЛЕРІВ). Але Райхан не сам це вирішив це була рекомендація одного з наймудріших людей країни. Бо правитель не може робити все, що захоче. Чи повністю я люблю Райхана? Чесно, ні. Ви вважаю я його святим? Ні. Поганцем? Ні. Чи хороший він правитель? Так. Коханець? Так. Персонаж? Однозначно, так. Тож Райхан нормальний! Живий! І тут випливає основна думка щодо персонажів...
   Але висловлю те, що дуже багатьох пропустила, мати Фаріса, деякі родичі, батько Каміля, що є зрадником (я не пам'ятаю, як його звати), хоч він і взагалі відсутній в історії бо помер до її початку але все ж я зрозуміла його стрижень. Але нічого. Вони теж усі мають характери але я таки хочу зосередити увагу на основній п'ятірці. Отже... Висновок по героях: усі вони — живі. Абсолютно та точно. Не ідеальні абсолютно і не жахливі повністю. Саа, який в кінці зробив геройський вчинок підставив себе та Каміля у 36 розіділі. Фаріс, що здавався то поганим то хорошим. Джахар... так нє, він ще те лайно. Ну і Райхан... усе зрозуміло. Дуже мені ця історія нагадала один відоми турецький продукт (ну ви зрозуміли, просто я не знаю чи можна писати тут повноцінні назви щоб це не сприймали як прямий маркетинговий хід але це не він!) і там я не розуміла чого персонаж то добрий то поганий. А вже з часом я зрозуміла, що вони — живі. Поганці з хорошими вчинками і добродії зі своїми гріхами. 
За персонажів тільки 10/10
   3. Сюжет
   Це найважче. Написати без спойлерів  — точно. Якщо починати змінусів то фінал мені здався дещо недоробленим, усе трапилося досить швидко і хотілося довшого розкриття теми, може і більше напруги а головна претензія полягає у тому, що хотілося б більше дізнатися про долі персонажів потому. Що з Саа? Де він потім жив? А Фаріс? Щось окрім роботи було? А з його мамою що? Ну або було б цікаво більше дізнатися про батька Каміля і навіть зробити окремий розділ з його прибуттям туки куди я не можу сказати куди він прийшов. Загалом, таке. Але я не можу не зазначити того що сюжет розкрив: героїв, устрій країни, закони, природу Каміля, політичну діяльність, релігію, розвиток стосунків Райхана і Каміля, Фаріса з братом, хоробрість Саа. Загалом, полуниця просто. Ну і тут висновк такий: великих питань, претензій — немає. Побудова світу — чудова. Все чудово. Тому це 9/10
   Фууух... я це зробила! Дякую Чарівній Мрії, що вона чекала, дякую за цю історію я вчора та сьогодні половину історії миттю проковтнула. Я відчула просто дивовижну емоційність. Дякую Вам на епілог 2 у блозі, було дуже цікаво. Ваші історії живі, без ідеальної картинки, з нотою прикрості, неоднозначності та життя. Спасибі за Вашу велику працю, що замлуговує на 29/30. І вітаю Вас з тим, що одну з Ваших книг читають та випускають аудіо у ютубі. Ви — супер і у цьому Новому році хочу побажати Вам розвитку, натхнення, радості, миру, спокою, багато читачів та усього, чого Ви бажаєте. Читатиму Ваші нові історії. Обіймаю!