Рецензія-відгук: Коннар

Рецензія-відгук на  Коннар автора Ірина Герасимова

Жанр: фентезі.

Книга, через яку я ледь не пропустила прихід Нового року.
Настільки захопилася читанням, що зовсім не помітила, як легко й непомітно сплинув час.

1. Стиль автора.
Книга написана від третьої особи, завдяки чому дуже добре передаються відчуття різних персонажів і загальна атмосфера подій. Автор уміло перемикається між героями, не плутаючи читача. Приємний склад і легкий стиль викладу не змушують зупинятися чи перечитувати абзаци по кілька разів, щоб зрозуміти, про що йдеться. Текст читається плавно й захопливо.

2. Сюжет.
Сюжет складається з кількох логічно пов’язаних частин.
Перша - це захоплення королівства сусідньою імперією, яке стає відправною точкою всієї історії.
Друга частина - пригоди, подорожі та випробування, що випадають на долю героїв. Окрім мандрів і небезпек, у книзі є й лінія кохання. Але це не нав’язане почуття й не любов, що виникає з ненависті, а поступове зближення, народжене підтримкою, співпрацею, довірою та спільними труднощами.
Третя частина - класична, але очікувана: перемога добра над злом.

3. Персонажі.
Героїв у книзі не дуже багато, навіть другорядних, що дозволяє краще зосередитися на головних постатях.
Передусім це сам головний герой - Коннар. Молодий хлопець, який щиро вірить, що зло можна перемогти без війни й масової загибелі людей.
Лані - молода дівчина, яка проходить складний шлях від сірої мишки-рабині до самостійної, сильної особистості.
Веттінор - людина, що втратила надто багато, але не перестала мріяти побачити перемогу й справедливість.
І, звісно, Фодрік - картограф, який ризикнув ще раз пройти небезпечний шлях, знаючи, чим це може закінчитися.

4. Світ.
Світ книги досить добре прописаний: із власними звичаями, порядками та відчуттям живої історії. Він не перевантажений описами, але водночас відчувається цілісним і логічним.

5. Недоліки.
На жаль, без недоліків не обходиться жодна книга. Подекуди трапляється суржик, що трохи вибиває з читання. Також фінал виглядає дещо скомканим - ніби автор, глянувши на кількість авторських аркушів, вирішила, що час завершувати історію, аби ніхто не злякався такого обсягу.

Бажаю приємного читання та гарних вражень від книги.