— Що ти тут забула? — гарчу я, напружившись. Чотири роки тому, намагаючись позбутися свого безнадійного кохання до Марії, я потрапив у клуб. Там я сильно напився і випадково переспав з цією дівчиною. Це був мій перший раз, який я хотів стерти зі своєї памʼяті. Вишенькою на торті став той факт, що я обмовився їй про свої почуття до Марі. Після цього Мона два роки мене шантажувала аж поки її батьки не вирішили переїхати в Париж і забрати це чудо з собою. 

— Тебе, солоденький. — Вона спробує поцілувати мене, але я ухиляюся. Благальним поглядом дивлюся на Женю, але він втікає разом зі своєю пустою тарілкою. Зрадник! 

— Ти мала бути у Франції, Моно. Навіщо ти повернулася? — Я декілька разів кліпаю з надією, що це вже якісь галюцинації, але вона не зникає. Її волосся просякнуте ароматом лаку. На вустах блиск гидотного яскравого рожевого кольору. На ній відверті  лосини та топ з глибоким вирізом розміром з Маріанську западину. Це та сама Мона, яка не давала мені спокою. Кошмар! 

— Батькові запропонували вигідну пропозицію тут і ми повернулися. У мене є хороша новина. Я вирішила продовжити навчання і тепер ми будемо в одній групі. Хіба це не чудово, Сашко? — Її спроба мене обійняти закінчується фіаско, бо я скручую їй руки. Я ніколи не проявляв грубість до протилежної статі, але Мона не розуміла слів. 

Якщо вас зацікавив уривок, то запрошую до прочитання моєї книги "Вороги кохання". 

Водночас вітаю вас усіх з 2026 роком. Нехай він принесе в ваші домівки любов. Бажаю, щоб всі ваші мрії були втілені в життя. Нехай надія не згасає, а віра у власні сили супроводжує вас повсякчас.