Хто така Айда? Уся правда про головну героїню

Привіт усім.
Вітаю з прийдешнім Новим роком. Нехай він буде мирним і успішним.
А я до вас з ось таким питанням: у моїй новій книзі, яка публікується близько місяця йде мова про дівчину, яка прибула з 26 століття у альтернативне 19 століття - добу магії та модернізму, зародження технологій та існування примітивної магії.

Айда: Ші, вимкни моє серце
Але сьогодні вийшов новий 17 розділ, у якому розкривається епоха двадцять шостого століття. 

Ось деякі цитати:
У грудях болісно кололо — від ... усвідомлення, що хтось міг бачити, коли мене так пристрасно цілував Олівер… і від чогось ще гіршого, темнішого.

Від того страшного факту, що я відчайдушно хотіла повторення цього поцілунку знову й знову.

Це була чиста біологія. Так я намагалася себе переконати. Адже в моєму світі навіть біологія підкорялася логіці.

У моєму раціональному столітті почуття не виникали настільки швидко й інтенсивно. Їх не дозволяли. Їх аналізували ще до моменту зародження. Людей мого часу формували як «Homo SymbioMind» — де логіка була не просто навичкою, а основою ідентичності.

....

У нас не було раптових спалахів, божевільних імпульсів, не було цього стискаючого болю під ребрами. Були алгоритми сумісності, розрахунки довгострокової стабільності, рекомендації нейропсихологів і ШІ-кураторів.

Навіть близькість була логічною: підготовка, усвідомлена згода, нейроактивні вітаміни — і тіло входило в потрібний режим на кілька годин.....

Величезний конгломерат штучних інтелектів вже понад двісті років очолював союз шести континентів. Він не мав обличчя, столиці чи єдиного центру влади в традиційному розумінні — лише розподілену мережу аналітичних ядер, синхронізованих між собою з точністю до наносекунд. Саме ця децентралізована структура й стала гарантією стабільності: за останні століття не було зафіксовано жодного збройного конфлікту. Як і політичних інтриг у їхньому класичному, доалгоритмічному значенні.

Війни вважалися не трагедіями, а помилками проєктування соціальних систем. Їх не засуджували — їх аналізували як застарілі патерни поведінки Homo sapiens, неспроможного відокремити особисті амбіції від колективного виживання. Саме тому Конгломерат не забороняв конфлікти — він усунув умови, за яких вони могли виникнути.

Замість колишніх двохсот держав, зі складними кордонами, суперечливими історіями та хронічною боротьбою за вплив, світ було поділено на п’ятдесят префектур. Їхні межі визначалися не культурними чи національними ознаками, а логістикою, кліматичними зонами, виробничими циклами та оптимальними маршрутами розподілу ресурсів. Поняття “нація” збереглося лише як культурний термін — для музеїв, архівів і освітніх симуляцій.

Кожен континент мав по три представники. Не лідерів, не правителів і не політиків у старому сенсі — а кураторів логіки. Їх відбирали за стабільністю SM-профілю, здатністю до беземоційного аналізу та відсутністю схильності до індивідуалістичних рішень.....  цих кураторів направляли до Кремнієвої долини — місця, яке давно перестало бути географічною точкою й перетворилося на символ середовища співіснування людини та ШІ.

Саме там, у прямому симбіозі з Конгломератом, генерувався довгостроковий план дій для кожної префектури. План не був догмою — його дозволялося коригувати, але лише за умови бездоганної логічної аргументації, підтвердженої багаторівневими симуляціями наслідків. Емоційні апеляції, історичні образи чи особисті переконання не мали жодної ваги. Важливими були лише дані, прогнози й коефіцієнти стабільності.

Усі дії узгоджувалися заздалегідь. Директиви формувалися як чіткі алгоритмічні пакети й надсилалися з центральних ядер Конгломерату до міст і сіл за долі секунди — без затримок, перекручень і людського фактора. Місцеві адміністрації не ухвалювали рішень — вони виконували оптимальні сценарії, уже прораховані з урахуванням клімату, демографії, економічної динаміки й психоемоційного стану населення.

Люди не відчували себе керованими. Саме це вважалося головним досягненням SymbioMind-цивілізації. Рішення виглядали природними, своєчасними й доцільними. Криз не було — лише корекції. Протестів не існувало — лише запити на уточнення. Виборів більше не проводили, бо вибір як такий утратив сенс: оптимальний варіант визначався ще до того, як у когось виникало бажання сумніватися.

Так працював світ, у якому я народилася. Світ, де стабільність цінувалася вище за свободу імпульсу, а раціональність — вище за почуття. Світ SymbioMind, який був безпечним, передбачуваним і логічно бездоганним.

І світ, який не навчив мене головного — що жоден алгоритм не здатен прорахувати серце.

Чи до вподоби вам альтернатива управління Конгломерату ШІ? 
Поділіться своїми думками