Друзі, вітаю!
Минуло ще пара днів, як місяць тому я зайшов у Букнет не як “випадковий читач”, а як автор — і чесно: це виявилось набагато сильнішим досвідом, ніж я очікував.

Я — Романенко Андрій Олександрович (Black Silver). За фахом я технар до кісток: геофізика, маркшейдерія, моделювання, безпека робіт у кар’єрі, купа цифр, відповідальності й “щоб усе працювало як годинник”. Є й диплом із комп’ютерних наук та цифрового інтелекту, а ще я — кандидат технічних наук.
Звучить так, ніби я мав би писати інструкції до технічного обладнання… але ні, такого й на роботі вистачає :) — мене давно тягнуло туди, де живе історія.

Що встиг за цей місяць (хоча творчістю займаюсь років 10):

За місяць на моїй сторінці з’явилися тексти різних жанрів — від суворішого, “технічнішого” вайбу до історій, де важливі емоції й атмосфера.

Наприклад:

• «Гра Синтаксиса» — наукова фантастика / постапокаліпсис (там у мене логіка й структура йдуть у парі з напругою).
   

• «Приватизація спогадів: інспектор та майстриня перевтілень» — детектив із любовним фентезі (і тут вже я дозволяю собі більше гри в напівтони, хімію, ризик).

• Окремо для мене стоїть роман «Той, хто відчуває шепіт речей» — сенситивна історія від першої особи про людину, яка буквально “чує” простір і предмети та знаходить у буденному приховані смисли. Це текст не про екшн, а про тишу, уважність і внутрішню трансформацію. Я пишу його так, щоб читач не просто читав — а відчував атмосферу шкірою.

Паралельно я веду блог-серію «Як створювалась моя Епічна книга» — бо це мій найбільший проєкт, і я роблю його так, як звик працювати в житті: спочатку фундамент, потім конструкція, потім життя всередині.
Там є і планета, і біоми, і геологія, і фауна, і демографіка — коротше, я з тих, хто не може просто “намалювати королівство”, не знаючи, чому в ньому взагалі є річки і чому там саме такі закони, чому вони так історично склались.

Про навчання і українську літспільноту

Окреме задоволення цього місяця — читати колег. Я реально вчуся: дивлюся, як люди тримають темп, як працюють із діалогами, як будують напругу.
І мене дуже підкупило одне: тут конструктивну критику не сприймають як напад. Навпаки — багато авторів використовують її як інструмент, щоб ставати кращими, як у стилі, так і в логіці подій та світобудови. Мені це близько.

І тут я скажу персональне “дякую”: Наталії Шепель — за підтримку й уважний погляд зі сторони на першу книгу з моєї серій. 

Зараз мене відстежують 64 людини.
Для когось — просто число. Для мене — це 64 людини, які хоча б просто звернули увагу на мою творчість, яким може сподобатись те, що я роблю. І це дуже мотивує. Особливо, коли ви не просто мовчки читаєте, а залишаєте думки й реакції — це, найбільш корисно і важливо для мене, як пальне для двигуна.

Що далі.

Я не зупиняюсь. Будуть нові розділи, нові тексти й продовження роботи над моїм всесвітом.
А ще я хочу частіше показувати “закулісся”: як я будую структуру сюжету, як з технарської дисципліни роблю живу прозу, і як світ із таблиць перетворюється на історію, яка дихає.

Якщо вам цікаво — напишіть у коментарях, що хочете побачити в наступним у блозі:
про магію/правила світу, про мови й культуру, про політику і логіку географії, чи про те, як не з’їхати з глузду, коли в голові цілий всесвіт :).

Дякую, що ви зі мною. Далі буде.

— Black Silver