Усім добрий вечір напередодні Нового року ✨

Сподіваюся, у цій метушливий вечір знайдеться час на улюблену справу - читання ☕

Сьогодні хочу похвалитися цікавими цифрами під однією зі своїх книг. Так, саме цікавими! Хтось збирає красиві, круглі, а я спіймала цікаві ☺️

(Якщо що - 13 моє улюблене число) ☺️

Йдеться про книгу "Моя згуба" ☺️

Так от у цій книзі йдеться про зародження почуттів між героями з різницею у віці. Влад Дикий - трохи відлюдькватий, на це є причини, а Яна Синиця - юна та амбітна дівчина, щира та відкрита. 

Влад намагається опиратися почуттю, яке щодня стає сильнішим. 

От що з цим робити: опиратися, ігнорувати чи віддатися з головою?..

Що зроблять герої? Чи зможуть вжитися з усіма "тарганами" один одного? Дізнаєтеся, прочитавши завершену історію ☺️

- І що це було? – не знітилася Пташеня.

- Перевірив, така ти доросла, як хочеш здаватися, чи є чого повчитися? - згадав нашу ранкову розмову. - Хтось казав, що я проґавив свій шанс.

- Ти скористався моєю розгубленістю. Це був перший і останній раз, коли ти зробив таке. Більше ти не застанеш мене зненацька.

- Ефект несподіванки лише додав гостроти.

- Владе, не треба грати зі мною. Ще вчора ти вважав мене маленькою дівчинкою і ховався від мене, як від набридливої мухи. Так що вибач, але я знайду вчителя з поцілунків серед ровесників, щоб не думали, що дядечко поруч – мій папік.

- Дядечко??? - обурився я.

- Ну, якщо я дівчинка, то так, ти – дядечко.

- Мені двадцять шість лише!

- Уже!- поправила вона мене. – Тим більше! Добраніч.

- Стривай!