Чергова велика прода "Серця" ♥︎❄️ Рівень інтимності зашкалює❣️

Коли він повісив плащ, його погляд затримався на полум’ї. Жовто-червоні язики кидалися між кам’яними стінами в примхливому танці, то витягуючись тонкими золотими шпилями, то розквітаючи вшир. Смоляні поліна потріскували, підкидали іскри в повітря, що тремтіло розпливчастими хвилями. Така звичайна річ для Удачі, а для гаранта наче справжнє чудо.
Якоїсь миті він і зовсім потягнувся до вогню рукою, наче прагнув доторкнутися до його жару.
— Не підводьте надто близько — обпечетесь, — застерегла Удача, розстелаючи перед лежанкою рушник.
Тепле світло від каміна ковзало по стінах. Живі тіні ховались у закутках. У цій атмосфері було щось заспокійливе, майже гіпнотичне.
— Опіки — це боляче? — запитав Шебнар, повернувши голову до неї, але не відриваючи погляд від каміна.
— Краще не перевіряти.
— Але ж як тоді відчути?
Удача пирхнула з усмішкою, вмостившись на хутрі та підтягнувши до себе ноги.
— Колись неодмінно відчуєте. Просто чекайте.
— А можу зараз, доторкнувшись до полум’я, — сказав він і зненацька сів поряд з нею.
Удача на мить розгубилася, що аж не змогла з першої спроби відкрити сумку з їжею.
— Не варто.
— Але ж воно так манить і, здається, зовсім не проти, — пролунав його глибокий голос, збивши всі її думки.
Вона повернула голоду до Шебнара. А він розлігся поруч, наче чорний кіт. Ще й у такому тонкому светрі.
— Ми зараз точно говоримо про вогонь?