Хотіла написати казочку...

До Нового року. І перехотіла, бо, якщо чесно, ось не хочу я в останні дні щось ще встигати і кудись поспішати, підбивати підсумки, антипідсумки. Начебто й без того все зрозуміло.

Але це не означає, що в мене не святковий настрій і казочки не буде. Бо є в мене один твір, який не зовсім новорічний, але милий та легкий, як казочка. Подумала я, і вирішила на кілька днів повернути "Покарання Валентини" у повній версії. 

Загалом не бажано таке робити, коли відсилаєш твір на розгляд видавництву. Але на кілька днів нехай вже. Я знаю, що коли цей твір був на марафоні, декому хотілося продовження. Наступні кілька днів продщовження буде і навіть фінал. 

Хто не читав - має гарну нагоду прочитати, твір не велшикий, на дві-три години максимум. А хто вже читав, може затишно перечиати й згадати. 

І, як завжди, буду рада коментарям. Про що насправді "Покарання Валентини", наприклад. Ось "Давай будем мовчати" на мою думку жіночий роман. А сказали - трилер, драма, кримінал. Тож мені дійсно цікава думка читача. 

Отже, чекайте! Незабаром додам повну, найповнісіньку версію "Покарання Валентини", принагідно дякую редакторам, Дмитру Мельник та Ганні Дичок. Ми класно тоді попрацювали. 

З любовʼю та прийдешнім Новим роком,

Єва