Знаєте, якось купу всього є, що сказати, але навіть не знаєш з чого почати.
Насправді можна все розкрити одним реченням. Але розуміння приходить лише тоді, коли починаєш все розкривати.
Я не буду тягнути довго, щоб вказати на "корінь" всього.
Не всі ви любите поняття пов'язані з християнством чи релігіями взагалі, але зараз це дуже зручний термінолоігчний апарат.
З одного боку, в нас Бог - всесильний і премудрий. Тут влучними стануть питання Епікура - якщо він дійсно такий, то чому допускає зло? Для чого це йому? Гармонія? Вибір? Просто гра? Хіба це схоже на вселенський розум? Просто гра на наших емоціях? Ще раз, для чого це Йому, якщо Він дійсно нас любить?
З іншого боку. Диявол - батько брехні. Якщо все переформувати - він обіцяє, що дає нам те, чого ми хочемо, але постійно дурить. Отримуючи те, що він обіцяв, ми розуміємо, що хотіли далеко не того. Або не так, або не з тими, або не зараз і тому подібне. Але що саме об'днує всі ці випадки?

Безнадія. Зневіра. Як наслідок - байдужість. 

Це як піддослідна миша, що топиться у посудині з водою, просто "складає лапки" і заспокоюється, розуміючи власну безпорадність. Вона вже змирилася. І важливий тут не моральний підтекст дослідників, важливий вибір самої миші.

Я не знаю навіщо це потрібно Богу, але точно знаю, чого хоче диявол. 
Це відчуття безнадії. Щоб ми зупинилися і змирилися. Визнали, що від нас нічого не залежить. 
Далі буде байдужіть і безглуздість вибору. Розуміння приреченості.
Добро чи зло? Байдуже.
В таких ситуаціях ми дійсно готові вчиняти найжахливі вчинки, оскільки вже немає різниці. 

А вона є. Завжди була.
Наш вибір.