Вітаю!

Новий розділ⬇️

❄️❄️✨✨

— Ань, щось трапилося?

— Принеси мені ті пігулки, що ти сьогодні привезла. — просить вона і, зітхнувши, додає. — Пора продовжувати їх пити, доки вони є. Без них ніяк. Без них я зовсім овоч. А працювати потрібно. Ми мусимо наскладати коштів на операцію. — вона на мить замовкає, а тоді, заглянувши мені в очі своїми великими красивими очима, й додає. — Не хочу бути тягарем ні тобі, ні доньці.

Повертаю інвалідне крісло з тіткою до себе і присідаю біля неї та беру її руки у свої.

— Ань, припини, — зірвано прошу. — І не смій вішати носа чи здаватися. У нас все вийде. І ти мені ніякий не тягар.

— Ага. Розкажи мені, — кліпає вона голубими очима, повними сліз. — Твої однолітки он відпочивати їздять, з хлопцями зустрічаються, а ти, мов приречена, возишся зі мною та з донькою.

Фіктивна дружина мільярдера

Гарних емоцій!