Саме час відчиняти двері безхатькові

Друзі, зима – це час для романтичних та веселих новорічних історій. І в мене є гарна казка для вас – «Безхатько в подарунок».

Про що цей роман?

Це тепла зимова історія про випадкову зустріч, яка змінює життя двох людей.

Новорічна вечірка з друзями у заміському ресторані закінчилася для Павла грандіозним скандалом, який влаштувала його подружка. Аби дівчина не псувала вечір його знайомим, чоловік вирішує покинути святкування. Дорогою додому парочка свариться, і Павло, не витримуючи напруження, виходить з авто, опиняється сам посеред засніженої траси й губиться.

Замерзлий та втомлений, він уже прощався з життям, коли побачив у далині тьмяний вогник, який привів його до простої сільської хатинки…

У тексті є:

• холодна ніч і тепла піч;
• сільська кухня зі щавлевим борщем;
• миші та коти;
• слоїки, грубки та балія;
• тиша, у якій люди чують одне одного.

А ще багато-багато гумору та романтики:

– Твоєму тату нічого хвилюватися. Ти добре вмієш відваджувати небажаних залицяльників.

Дівчина запитально вигнула брову.

– Ти так нагодувала мене часником і цибулею, що мені соромно сісти біля тебе, – пояснив він.

– Це я ненавмисне, – розсміялася.

– Хмм…

– Що? – досі усміхалася.

– Навмисне чи ні, я зрозумію завтра. Бо якщо на вечерю ти приготуєш для нас гороховий суп…

Христина так зареготала, що сльози з очей покотилися.

– Завтра Новорічна ніч. Тож я приготую щось святкове.

– Справді? – здивувався.

Новорічний стіл асоціювався у нього з французьким ігристим вином, морепродуктами зі Швеції, сиров’яленою ковбасою з Італії, іспанськими мандаринами, грецькими оливками…

– Так. У мене є кілька ідей.

– Розкажи мені, як би ти зустрічала Новорічну ніч, якби не сніжна пастка?

– Нічого особливого. Сім’я, розмови за столом, увімкнений телевізор. До оскоми банально.

– Тоді розкажи про те, як би ти хотіла зустріти Новий рік, – запропонував.

Вона задумалася. Нишком глянула на нього, ніби оцінюючи, зрозуміє він її чи ні. І все ж вирішила довіритися:

– У Новій Зеландії. Ця країна однією з найперших зустрічає Новий рік. Можна гуляти пляжем, насолоджуватися сонцем, купатися. А тоді сісти на літак і полетіти на Острови Кука, – там Новий рік зустрічають останніми на планеті. Переліт займе всього чотири години. А отже, можна двічі загадати бажання опівночі.

– А як же сніг?

– Цьогорічного снігу мені надовго вистачить, – запевнила. – А ти? – запитала, доки він ошелешено сприймав почуте.

– Як святкував би? З товаришами. На дворі, біля багаття.

– А як би хотів? – запитала дещо сумно.

– А хотів би з тобою. Спершу у Новій Зеландії. А тоді на Островах Кука.

Усіх, хто вже читав цей роман, запрошую знову до сільської хатинки з пуховими перинами та домотканими килимками. А хто ще не знайомий з історією, готуйтеся до гастрономічних відкриттів та волинського колориту.

P.S. Друзі, я готуюся до конкурсу «Новорічний збіг обставин». Невдовзі ми знову опинимося в Агентстві Випадкових знайомств. І цього разу на них чекає дуже непросте завдання!)