Між кров’ю і обітницею! Як народилась ідея?

Ідея книги «Між кров’ю і обітницею» не народилася раптово. Вона визрівала тихо, майже болісно — з думок, які ми часто женемо від себе, бо вони «незручні», «неправильні», «не для суспільства».

У нашому світі надто багато табу, особливо коли мова заходить про кохання. Нам із дитинства пояснюють, як правильно, кого можна любити, коли, за яких умов — і дуже рідко питають, а чи живеш ти в цьому виборі?

Чи дихаєш? Чи відчуваєш?

Іноді кохання виникає там, де ми самі не готові його прийняти. Між людьми, союз яких викликає осуд, нерозуміння, відразу. І так легко в такі моменти стати суддею. Так легко сказати: «це неправильно».

Але з часом я все частіше ловила себе на думці: ми не маємо права керувати життям інших людей. Ми не проживаємо їхній біль. Не несемо їхній тягар. Не платимо за їхній вибір.

Саме з цієї думки почала формуватися Клара.

Клара — жінка, від якої вимагають бути бездоганною. Дружиною «як треба». Людиною «як очікують». Вона живе у світі, де помилка — це слабкість, а сумнів — майже злочин.

Але правда в тому, що ми не роботи. Ми ламаємося. Ми плутаємося. Ми хочемо більшого, ніж дозволяють рамки.

Клара — це втілення внутрішнього конфлікту між обов’язком і живим серцем. Між тим, ким вона має бути, і тим, ким вона є насправді.

Її історія — не про провокацію заради провокації. Вона про вибір. Про страх бути засудженою. Про спробу дозволити собі хоча б раз — жити, а не відповідати.

«Між кров’ю і обітницею» — це історія не про ідеальних людей. Вона про справжніх. Про тих, хто помиляється, кохає не за правилами, ламає внутрішні обітниці й платить за це високу ціну.

Я не прошу виправдовувати героїв.

Я прошу лише одне — спробувати їх почути.

Бо, можливо, найстрашніше табу в нашому світі — це не заборонене кохання.

А дозвіл собі бути живими.

Дякую всім, хто читає, відчуває й не боїться складних тем❤️

Мені дуже важливі ваші думки, коментарі та відгуки.