Вітаю!

Новий розділ⬇️.

✨✨✨

При зовнішньому оптимізмі аж ноги трусяться від шаленого хвилювання.

Стукаю у двері і, не чекаючи дозволу, входжу всередину. Арсен сидить за своїм робочим столом і пильним поглядом дивиться на мене. Від цієї холодної відвертості аж мурахи тілом поповзли.

Зупиняюся у дверях і на мить, зніяковівши, беру себе в руки, хоча це дуже нелегко. Та я впевненою ходою прямую до столу, намагаюся, аби голос звучав рівно.

— Викликали, Арсене Максимовичу?

— Викликав. Аліно, ти чому трубку не береш? — піднявшись, цікавиться чоловік та наближається до мене.

Завмираю на місці. Я гадала, він образився, але з його поведінки та спокійного голосу розумію, що зовсім ні. В його очах хвилювання. Він наближається, а я відчуваю, як моє шалене хвилювання подвоюється.

Принцеса мого коханого шефа

Приємного читання!