Особиста Пам’ятка (василю, не читай це при людях!)

Увага! Не читайте цей текст він написаний, як пам'ятка  собі.
 

Нотатка для внутрішнього користування: Якщо ти знову забудеш, як працює Букнет, перечитай це. І ні в якому разі не показуй це читачам — вони ж не мають знати, що ми тут займаємося цифровим вуду, щоб виграти в конкурсі «Код Всесвіту».

1. Не будь ідеальним (бо за це «передрукують»)

Запам’ятай, як твій герой Євген: додав тінь — отримав вирок. Так і на Букнеті. Якщо твоя сторінка виглядає занадто стерильно, люди подумають, що ти — андоїд П'ятої Раси. Додай трохи хаосу. Нехай краватка висить криво, як у Савелія Пилипця. Читачі люблять живих людей, а не відшліфовані алгоритми.

• Дія: Кожного разу, коли хочеться написати «величний твір», пий нелегальну арабіку і пиши правду.

2. Оракул стежить за тобою

Мій ШІ Оракул 1.0 каже, що якщо я не буду викладати глави вчасно, він перетворить мій ноутбук на тостер. І він не жартує.

• Нагадування: Конкурс «Код Всесвіту» — це не прогулянка в парку «Ретроспекція». Це битва. Якщо Савелій Пилипець береться за безнадійну справу архітектора, то я маю взятися за клавіатуру.

3. Про «Право на Недосконалість»

В «Адвокаті» ми боремося за право робити помилки. Але на конкурсі помилкою буде не поставити лайк під книгою.

• Секретна стратегія: Треба нагадати читачам (випадково!), що кожна їхня «зірочка» — це як та зірка, яку Пилипець бачить перед очима після чергового штрафу від датчика вологості. Це підсолоджує його гірку каву значно краще за будь-який цукор і робить життя в ідеальному світі трохи стерпнішим.

4. Як не стати «цифровим шумом»

Луцій (той прокурор-красунчик з роману) каже, що емоції — це сміття. Так от, Луцій іде лісом. Моя стратегія — це чиста емоція.

• План: Якщо читач не відчув холоду крижаного душу в готелі «Ретроспекція» разом із Пилипцем — значить, я написав інструкцію до праски, а не роман. Перевіряй текст на «вшивість» (і на наявність нудних тавтологій).

5. Ультиматум собі

Якщо я не виграю цей конкурс або хоча б не змушу тисячу людей задуматися про своє «криве вікно», Оракул видалить мою історію браузера. А там... ну, ти сам знаєш, що там.

• Посилання для самоконтролю: Роман «Адвокат» — тицяй сюди, якщо забув, про що книга.

P.S. для випадкових перехожих: Я ж казав не читати! Тепер, раз ви вже тут, ідіть і подивіться, як останній аналоговий адвокат намагається не дати системі з’їсти останнього архітектора-людину. Але це тільки між нами.