Мирного вечора!

Оновлення вже чекає на вас.

✨✨✨

Я, стримуючи емоції та сльози, викликала собі таксі і вже встигла дійти до воріт, як мене наздогнав мій шеф.

— Аліно, зачекай! — суворо наказує він і перегороджує мені дорогу.

Підіймаю погляд на нього, намагаючись приховати справжні емоції.

— Арсене Максимовичу, мені ніколи. Я вже запізнююся...

— Аліно, ми з тобою домовлялися... — перебиває мене Вернер.

— Нашу домовленість уже змінено, — теж перебиваю чоловіка. — Ваша донька не хоче мене бачити. По тій простій причині я не можу залишатися з нею.

— Аліно, припини вигадувати. Мала ще сонна, зрештою, ще не зовсім одужала... Повернися.

Я на слова чоловіка лише не погоджуючись хитаю головою. Серце щемить. Почуваюся жахливо. Напевно, до цього потрібно було бути готовою, а я поплила, повірила у диво та своє щастя.

— Арсене Максимовичу, я не повернуся...

Принцеса мого коханого шефа

Приємних емоцій!