Привіт, мої любі читачі!

Сьогодні ввечері вийде новий розділ книги Світ таємних бажань. А поки насолоджуємося візуалом

У центрі зали стояла велика кришталева сфера, що пульсувала світлом. Її поверхня була прозорою, але глибоко всередині виблискували спалахи образів, ніби пам’ять Світу поволі оживала. Від неї тягнуло холодом. Не фізичним, а тим, що виникає, коли знаєш: зараз побачиш те, до чого не готова. 

Наставниця-Ткачка пояснила: 

— Сьогодні ви побачите те, що залишили. Справжній світ. Тих, кого любили. Тих, хто ще живе. Але пам’ятайте: це не повернення. Це — спостереження. І можливо, нагадування про те, ким ви були. 

Лу відчула, як ці слова застрягли десь у душі. Ким були. Не ким стали. Не ким хотіли бути. 

-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

— А якби ви могли дізнатися правду? Без прикрас. Ви б наважилися? — тихо запитала Лу. 

Жінка подивилась на неї довго. Мовчала. Потім прошепотіла: 

— Так. Лише щоб більше не дивитися в порожнечу. Не чекати даремно. 

Лу закрила очі. Вона не знала, що саме робити, але відчула: час діяти. Вона спробувала зосередитись. У серці виникла тиха, щира думка: покажи їй те, що вона вже знає, але боїться визнати. 

І раптом вітер підняв клаптик паперу зі столу жінки — листівку зі старим фото. Лу не відчувала сили. Лише тишу. І дивне прийняття того, що правда не завжди рятує, але завжди звільняє. На звороті був підпис: "Прощавай. Я не зміг. Пробач." 

Жінка завмерла. Взяла листівку в руки. Її пальці тремтіли......

Зустрінемося о 20:00 на сторінках нового розділу❤️❤️

З теплом, Ірина Саха