Оновлення Викрадений

Усі вже оновлення дивились?

— Знаєш, що не давало мені спати ночами, Ліля? — він нахилився до мого вуха так, що його голос став низьким, майже інтимним. Теплий подих торкнувся шкіри — і я ледь не здригнулась.
— Це спогади про твоє тіло! Про твої стогони, як твоє тіло ідеально підлаштовувалось під мої поштовхи, як добре було мені і тобі. І як ти божеволіла він декількох оргазмів одразу. Це викинути з голови у мене ніяк не виходило! - Герман знов став казати хтиві речі, які викликали у мене збудження і сором водночас.
Я затамувала подих. Його слова били не гірше дотиків.
— Я не міг це викинути з голови, — продовжив він. — Ні вдень. Ні вночі.
Його близькість зводила з розуму. 
— А ти просто втекла, — додав він тихіше. — Навіть номера не залишила.
Його рука піднялась, лягла на мою шию — не стискаючи, але нагадуючи, що може. Пальці теплі, важкі. Контроль відчувався в кожному русі.
— Я постійно думаю про тебе, Ліля, — сказав він майже спокійно.
Він притиснувся ближче тілом, і я відчула його всюди — без слів, без рухів, лише присутністю.
— Навіть зараз… — його голос став ще нижчим. — Я тебе хочу!
І друга його рука ковзнула вниз — до стегна, до краю сукні. Пальці зачепили панчоху, ремінець… і на секунду я відчула себе голою, хоч була одягнена. Наче він одним дотиком знімає з мене не тканину — а самоконтроль.
— Герман… — я видихнула різко, — Не тут же.
https://booknet.ua/book/vikradenii-b446236

  ❄️❄️❄️❄️❄️НОВИНКА❄️❄️❄️❄️❄️

Изображение пина-истории

— От що, — кажу вже я, сама не вірячи, що це звучить моїм голосом. — Ми тебе викрадаєм.
Сідай у машину.
Іра навіть пістолетом ткнула в бік авто, хоч по ньому було видно, що страху в чоловіка немає. Він лише ширше усміхається.
— Хіба таким цукерочкам можна до рук зброю брати?
— Можна-можна! — Іра прискає від сміху, і я разом з нею.
— І які у вас плани на мене, дівчатка? — тягне він.
— О, тобі має сподобатись! — Іра киває на мене. — Лілька тебе трахне!
Не хвилюйся, ніхто про те не дізнається, твоя чоловіча гідність не постраждає! Зараз зупинимось десь подалі у лісочку…
— Навіщо ж морозити собі найважливіші частини тіла? — він хмикає. — Я все одно додому збирався. Поїхали до мене?

Посилання

2 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Ирина Онощенко
27.12.2025, 14:53:49

Дуже і дуже цікава книга

Ірина Муза
27.12.2025, 14:54:44

Ирина Онощенко, Дякую. Мені дуже приємно)

avatar
Оксана Морус
27.12.2025, 14:47:17

Ліфт якби вцілів.(⁠•⁠‿⁠•⁠)(⁠•⁠‿⁠•⁠)(⁠•⁠‿⁠•⁠)

Ірина Муза
27.12.2025, 14:54:24

Оксана Морус, Ахах)))

Інші блоги
Це кульмінація?
Усім привіт! 11 розділ вже на сторінці! Нарешті читач починає потроху розуміти, що насправді відбувається у світі «Наближення шторму» і куди ведуть усі ці події. Принаймні, дуже на це сподіваюся. Цей розділ
Я наважився.
Таки я наважився взяти участь в конкурсі жахів. Я подумав, в раптом мені повезе і я все ж наберу потрібну кількість рч. Ну такий собі недосяжний квест. І чому б не спробувати дійсно. Тому моя новинка вже вийде першого
творча криза чи це нормально?☺️
Любі мої, сподіваюся, не в однієї мене так. ❤️ Іноді сідаєш писати — і слова самі лягають на сторінку. Сцена народжується так легко, що не встигаєш за власними думками. А іноді дивишся на порожній екран, не можеш написати
Одну історію завершую, іншу - розпочинаю...
Сьогодні завершила другу частину книги про жінок, які шукають маленьке щастя. Чи знайшли його Аліна, Орися і Наталя? Напевно, ствердно відповісти вони й самі не зможуть. Принаймні вони старанно намагались його шукати...
Міфи власними очима: те, чого ви могли не знати
Іноді ловлю себе на думці, що найбільше вводить в оману не якісь там міфи, а звичка нічого не роздивлятися та бажання зупинитися на розумінні чогось на рівні шкільного підручника. Ну є там якісь міфи. Є пантеон. У кожного
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше