Оновлення Викрадений

Усі вже оновлення дивились?

— Знаєш, що не давало мені спати ночами, Ліля? — він нахилився до мого вуха так, що його голос став низьким, майже інтимним. Теплий подих торкнувся шкіри — і я ледь не здригнулась.
— Це спогади про твоє тіло! Про твої стогони, як твоє тіло ідеально підлаштовувалось під мої поштовхи, як добре було мені і тобі. І як ти божеволіла він декількох оргазмів одразу. Це викинути з голови у мене ніяк не виходило! - Герман знов став казати хтиві речі, які викликали у мене збудження і сором водночас.
Я затамувала подих. Його слова били не гірше дотиків.
— Я не міг це викинути з голови, — продовжив він. — Ні вдень. Ні вночі.
Його близькість зводила з розуму. 
— А ти просто втекла, — додав він тихіше. — Навіть номера не залишила.
Його рука піднялась, лягла на мою шию — не стискаючи, але нагадуючи, що може. Пальці теплі, важкі. Контроль відчувався в кожному русі.
— Я постійно думаю про тебе, Ліля, — сказав він майже спокійно.
Він притиснувся ближче тілом, і я відчула його всюди — без слів, без рухів, лише присутністю.
— Навіть зараз… — його голос став ще нижчим. — Я тебе хочу!
І друга його рука ковзнула вниз — до стегна, до краю сукні. Пальці зачепили панчоху, ремінець… і на секунду я відчула себе голою, хоч була одягнена. Наче він одним дотиком знімає з мене не тканину — а самоконтроль.
— Герман… — я видихнула різко, — Не тут же.
https://booknet.ua/book/vikradenii-b446236

  ❄️❄️❄️❄️❄️НОВИНКА❄️❄️❄️❄️❄️

Изображение пина-истории

— От що, — кажу вже я, сама не вірячи, що це звучить моїм голосом. — Ми тебе викрадаєм.
Сідай у машину.
Іра навіть пістолетом ткнула в бік авто, хоч по ньому було видно, що страху в чоловіка немає. Він лише ширше усміхається.
— Хіба таким цукерочкам можна до рук зброю брати?
— Можна-можна! — Іра прискає від сміху, і я разом з нею.
— І які у вас плани на мене, дівчатка? — тягне він.
— О, тобі має сподобатись! — Іра киває на мене. — Лілька тебе трахне!
Не хвилюйся, ніхто про те не дізнається, твоя чоловіча гідність не постраждає! Зараз зупинимось десь подалі у лісочку…
— Навіщо ж морозити собі найважливіші частини тіла? — він хмикає. — Я все одно додому збирався. Поїхали до мене?

Посилання

2 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Ирина Онощенко
27.12.2025, 14:53:49

Дуже і дуже цікава книга

Ірина Муза
27.12.2025, 14:54:44

Ирина Онощенко, Дякую. Мені дуже приємно)

avatar
Оксана Морус
27.12.2025, 14:47:17

Ліфт якби вцілів.(⁠•⁠‿⁠•⁠)(⁠•⁠‿⁠•⁠)(⁠•⁠‿⁠•⁠)

Ірина Муза
27.12.2025, 14:54:24

Оксана Морус, Ахах)))

Інші блоги
Оце так новина
Завжди за темною смугою приходить світла. Ще в минулому пості я була вся просочена осінньою депресією, а потім — voilà! — бачу свою книгу «Кохання у стилі ASMR» на другій сторінці івенту «Кохання після пар»
Трошки лірики, або про те що болить
Любі мої, сьогодні щось так сумно на душі… Новини, зміни, роман. Усе якось іде… сумно, чи що. Наче й нічого конкретного не сталося, а всередині тяжко. І ось дорогою додому я раптом спіймала себе на думці, що не заходжу
Трохи маніяків
Привіт, любі буркотуни) Ніщо так не розслабляє, як гарна історія про маніяків, правда? Тому до вашої уваги прекрасна безкоштовна історія “Есміна. Некромантка для слідчого”. Цитата: — Ти тільки-но подивись
Візуал нових героїв
Всім привіт! По трошки показую новеньких, майбутньої роботи. Сьогодні перших трьох. Наступного блогу інші. Назву доречі нарешті вибрала "Заборонений Кадр". Дякую всім хто допоміг минулого блогу. Поки не розкриваю
Дякую, що читаєте "Чернетку наших почуттів"!
У мене сьогодні маленьке, але дуже емоційне свято! Моя історія «Чернетка наших почуттів» щойно перетнула межу у 5000 прочитань! ❤️ Це 5000 разів, коли ви занурювалися в цей вир складних почуттів, переживали любовний
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше