Саме працюю над нею. Дуже хочу, щоб глави стали більшими. Зараз, коли робота над «Шахрайкою» завершена, я можу приділити цій книжці набагато більше часу. Вона для мене особлива, адже саме завдяки ній усі про мене й дізналися.

Уривок :

Ми йшли порталом за порталом. Короткі ривки простору, різні зали, різні запахи, інші люди — здивовані, насторожені, але нас не впізнавали. Може, воно й на краще. Добре, що нас було всього троє: у нас не було зайвих речей чи коней, і ми могли користуватися будь-якими порталами — навіть найслабшими й найменшими.

Щойно ми вийшли з порталу в столиці, мене різонуло відчуття неправильності. Не одразу, не різко — радше як легкий тиск у скронях, знайомий кожному воїну, який достатньо довго вчився передчувати небезпеку. Повітря було занадто тихим. Не мертвим — ні, але неприродно стриманим, ніби саме місто затамувало подих і боялося видати себе зайвим звуком.

Охорони було забагато. Звичайного люду — замало.

Вони стояли не так, як стоять у спокійні дні — не ліниво, не з напіврозслабленими плечима, а з тією напругою в спинах, яку не сховаєш під плащем. Кожен дивився уважно, кожен був готовий схопитися за зброю, і водночас на вулицях було надто мало людей. Торгові ряди — напівпорожні. Вікна — зачинені ставнями. Перехожі зникали в провулках, щойно бачили нас.

Щось сталося.

Отже, зовсім скоро Ембаріон дізнається, що вдома на нього ніхто не чекає. Останні глави ведуться від імені Сетеріка і більше зосереджені навколо його взаємин з Адемар та переживань довкола важко пораненого брата . Невеличкий спойлер : на пошуки Шантаріель доведеться відправитись Сету , хоч як він цього не хоче . Можливо це поставить остаточну крапку в їхній історії кохання , а можливо розбурхає пристрасть з новою силою . Як гадаєте ?