Грудень — це не тільки гірлянди й “затишок”. Це черги. Слизький тротуар. Пакети, які рвуться саме тоді, коли руки вже дерев’яні. І “ну, та якось буде”, яке раптом стає твоєю головною стратегією виживання.

Я пишу коротке новорічне оповідання «Черга на двох» — про двох людей, які знайомляться над розсипаними мандаринами й поламаними посилками. 

Герої не ідеальні. Вони не “закохались миттєво”. Вони просто люди, як ви і я. Люди, яких ми бачимо на своїх вулицях.

Якщо  хочеться історії, яка пахне мокрими рукавицями, кавою й мандаринами — і трохи нагадує життя - запрошую ЧИТАТИ