Викрадений

Ми вийшли з кімнати, назад у зону відпочинку.
Діма з Сашею майже дрімали, сидячи з чарками в руках, щось бурмотіли між собою. Антон притис Ірку до бортика басейну — вона сміялася, щось йому відповідала, і з боку це виглядало як флірт.
— Золотов, — кинув Герман різко. — Вільні кімнати на першому поверсі ви знаєте.
Антон навіть не сперечався. Лише усміхнувся і кивнув.
Герман тягнув мене далі. Саме тягнув — бо ноги мене не слухались. Усередині все тремтіло. Я йшла, як після марафону.
Баня була з’єднана з будинком. Двері — і ми вже всередині. Я трохи прийшла до тями лише біля сходів. Кожен крок віддавався в тілі.
— Германе… почекай… — видихнула я.
Він не зупинився. Я не встигла нічого заперечити.  Він відкрив двері спальні — і ми зайшли.
І тільки ми опинились всередині — він з силою закрив двері. Замок клацнув так само, як у тій кімнаті.
Я не встигла нічого сказати. А Герман різко притиснув мене до себе і поцілував.
Це була не ніжність. Це була жага. Потреба. Таке відчуття, ніби його цілий день дражнили — і він більше не збирається стримуватись.
— Герман… — я спробувала сказати бодай щось, але губи вже знов були зайняті.
Все стало дуже швидко.
Він підхопив мене, повів до ліжка, і я навіть не зрозуміла, в який момент рушник зісковзнув — залишився десь між нами, як непотрібна деталь.
Я тільки відчула, як матрац пружинить, як він накриває мене своїм тілом — важким, гарячим — і як його руки вже всюди.

— От що, — кажу вже я, сама не вірячи, що це звучить моїм голосом. — Ми тебе викрадаєм.
Сідай у машину.
Іра навіть пістолетом ткнула в бік авто, хоч по ньому було видно, що страху в чоловіка немає. Він лише ширше усміхається.
— Хіба таким цукерочкам можна до рук зброю брати?
— Можна-можна! — Іра прискає від сміху, і я разом з нею.
— І які у вас плани на мене, дівчатка? — тягне він.
— О, тобі має сподобатись! — Іра киває на мене. — Лілька тебе трахне!
Не хвилюйся, ніхто про те не дізнається, твоя чоловіча гідність не постраждає! Зараз зупинимось десь подалі у лісочку…
— Навіщо ж морозити собі найважливіші частини тіла? — він хмикає. — Я все одно додому збирався. Поїхали до мене?
Посилання