Викрадений

Новий розділ на сайті. 

Ми вийшли з кімнати, назад у зону відпочинку.
Діма з Сашею майже дрімали, сидячи з чарками в руках, щось бурмотіли між собою. Антон притис Ірку до бортика басейну — вона сміялася, щось йому відповідала, і з боку це виглядало як флірт.
— Золотов, — кинув Герман різко. — Вільні кімнати на першому поверсі ви знаєте.
Антон навіть не сперечався. Лише усміхнувся і кивнув.
Герман тягнув мене далі. Саме тягнув — бо ноги мене не слухались. Усередині все тремтіло. Я йшла, як після марафону.
Баня була з’єднана з будинком. Двері — і ми вже всередині. Я трохи прийшла до тями лише біля сходів. Кожен крок віддавався в тілі.
— Германе… почекай… — видихнула я.
Він не зупинився. Я не встигла нічого заперечити.  Він відкрив двері спальні — і ми зайшли.
І тільки ми опинились всередині — він з силою закрив двері. Замок клацнув так само, як у тій кімнаті.
Я не встигла нічого сказати. А Герман різко притиснув мене до себе і поцілував.
Це була не ніжність. Це була жага. Потреба. Таке відчуття, ніби його цілий день дражнили — і він більше не збирається стримуватись.
— Герман… — я спробувала сказати бодай щось, але губи вже знов були зайняті.
Все стало дуже швидко.
Він підхопив мене, повів до ліжка, і я навіть не зрозуміла, в який момент рушник зісковзнув — залишився десь між нами, як непотрібна деталь.
Я тільки відчула, як матрац пружинить, як він накриває мене своїм тілом — важким, гарячим — і як його руки вже всюди.

 

❄️❄️❄️❄️❄️НОВИНКА❄️❄️❄️❄️❄️

Изображение пина-истории

— От що, — кажу вже я, сама не вірячи, що це звучить моїм голосом. — Ми тебе викрадаєм.
Сідай у машину.
Іра навіть пістолетом ткнула в бік авто, хоч по ньому було видно, що страху в чоловіка немає. Він лише ширше усміхається.
— Хіба таким цукерочкам можна до рук зброю брати?
— Можна-можна! — Іра прискає від сміху, і я разом з нею.
— І які у вас плани на мене, дівчатка? — тягне він.
— О, тобі має сподобатись! — Іра киває на мене. — Лілька тебе трахне!
Не хвилюйся, ніхто про те не дізнається, твоя чоловіча гідність не постраждає! Зараз зупинимось десь подалі у лісочку…
— Навіщо ж морозити собі найважливіші частини тіла? — він хмикає. — Я все одно додому збирався. Поїхали до мене?

Посилання

1 коментар

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Тая Бровська
24.12.2025, 11:42:48

Головне, щоб не скрипів матрац) не люблю цих його звуків ))

Ірина Муза
24.12.2025, 11:56:19

Тая Бровська, О так))
Дякую❤️

Інші блоги
Автор зрозуміє, а для читача цікавий поворот подій
Всім привіт. Сьогодні вийде нова глава книги "Моя вболівальниця". Глава, якої в принципі задуму не було. Але ідея в голову прийшла і від неї вже нікуди не подітися. Тож, сюжет на стільки закрутився, що у моєї тихої головної
Березневий "Book-Connect" відгук!✨
Вітаю, друзі! Мала за честь брати участь у марафоні від чарівної Ріни Март і поспішаю поділитися із вами своїми враженнями! Перша авторка, про чию книгу піде мова – Вікторія Берлі "НАМИСТО ЧАСУ" Книга
Вони знайшли своє маленьке щастя!
Сьогодні завершила книгу Жінки у пошуку маленького щастя. Кожна із жінок вже тримає на руках своє маленьке щастя і, здавалося б, тепер має бути все добре. Та, на жаль, не так легко мамі поставити своє дитя на
« Чорні первоцвіти»
Всім привіт! Друзі, нарешті я можу поділитися неймовірною новиною — саме моїй історії випала честь відкривати збірку дарк-романів «Чорні первоцвіти»! Я безмежно щаслива стати тією, хто першою
Магічні цифри. Підловила момент
Вітаю, дорогі букнетівці. Сьогодні мені трапилися ось такі магічні цифри Позич мені часу отримала 750 бібліотек і вже більше двох місяців тримається у топ-20 (про це був мій блог від 23.01, тоді вона була 9 в рейтингу). А ось Заміна
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше