Моє життя складається виключно з позитивних характеристик. Ви не знайдете більш зваженої молодої дівчини у нашому місті.
Але 31 грудня один нестерпний забудовник вирішує, що мій маленький бізнес можна знищити. Обносить мій бутик нижньої білизки парканом і починає будівельні роботи.
За чутками, саме цієї ночі він планує освідчитися своїй дівчині, ну що ж... Цю війну почала не я, але я готова зробити свій хід.
Вбираюся у розпусну білизну, одягаю розкішні панчохи, ховаю це все під промовистий червоний плащ і виїжджаю.
Цієї ночі я не пошкодую ані власну репутацію, ані його Новий рік.
Ескорт викликали? Та неважливо. Я залюбки приїду без запрошення.

— Так… — бурмоче Віка. — Карти… Що в нас карти… Слухай, Нонно, рік у тебе буде щедрий. Я бачу… зальот.
Я давлюся повітрям і починаю кашляти.
— Що ти бачиш?! — примружившись, перепитую. Подруга без жодних сумнівів повторює:
— Зальот. Упевнений зальот.
— Віко… — Я заплющую очі й хитаю головою. — Я не планую вагітність. Я хочу врятувати свій магазин!
— Картам байдуже, чого ти хочеш. Цього року ти залетиш, зрозуміла?
Зітхнувши, киваю. Віка м’якшає.
— У тебе тут усе так переплутано… Особисте. Непристойне. Робоче. Вороги стануть друзями. Друзі — ворогами… — Вона тягне карту за картою й розкладає їх на столі. — Я бачу червоний плащ… Красиві панчохи… Розпусну білизну… І ще бачу… Нонно… — Віка робить паузу. Я не вірю в ворожіння, але чекаю продовження напружено. Подруга розпливається в усмішці й дивиться на мене, остаточно все для себе прояснивши. — Усе буде по-твоєму, крихітко. Ніхто не знесе твій магазин.
З плечей спадає гора. А потім вона ж приземляється на голову, коли Віка уточнює:
— Єдине… Можливо, доведеться відсмо…
Що-о-о-о-о?!