Тягар. Найманець

Аж не віриться, що минуло стільки часу: здається, ще вчора я виклала першу главу, а сьогодні вже половина книги готова до читання. Час летить непомітно, особливо коли живеш історією й постійно прокручуєш її в голові.

На жаль, проблема зі світлом нікуди не зникла. Через відключення я не можу ані спокійно писати продовження, ані нормально редагувати те, що вже є. Доводиться ловити короткі проміжки можливостей і працювати уривками, коли пощастить. Але навіть попри це книга потроху рухається вперед — і це додає сил не здаватися.

Дітор та Вір'єн.