Я втомився від ідеальних героїв, тому створив Віолетту.

Вона — потраплянка, але без «роялів у кущах». Її сила — це не дар, а прокляття. Саме існування у цьому світі робить її мішенню для фанатичної інквізиції. Це історія про те, як надтехнології розвиненого минулого стають жахіттям середньовічного сьогодення.

«Віолетта важко зістрибнула з підводи. Її босі ноги хлюпнули в багно... Цієї самої миті священник штурхнув її. Не сильно, але з тією гидливою точністю, з якою скидають дохлого пацюка з порога.»

Якщо ви готові до реалістичного світу з брудом, кров’ю та складними моральними виборами без глянцевого героїзму — чекаю на сторінках моєї нової книги:

«Віолетта: Світ Монстрів».