Любі мої читачі сьогодні ділюся гарячим розділом свого роману "Батько суперниці. Грішний зв'язок". 

— Ти впевнена, що хочеш цього? — питає він раптом. Питання ніби прорізає туман. Я відкриваю рот, щоб сказати «ні». Сказати правду. Але в цей момент мене злегка підштовхують уперед — майже непомітно, майже ніжно. 

— Вона сором’язлива, — каже перший. — Новенька. 

Новенька. Слово осідає десь глибоко, як бруд. Другий чоловік киває. Він приймає це пояснення легко. Занадто легко. Бо йому зручно вірити. 

— Гаразд, — каже він. — Ти можеш іти. 

Я не одразу розумію, що це сказано не мені. Той, хто привів мене, нахиляється, щось швидко шепоче мені на вухо. Його слова розсипаються, як пісок, я не можу їх зібрати. Потім двері зачиняються. Ми залишаємося удвох. 

Тиша в номері густа, як оксамит. Я чую власне дихання — надто гучне, надто швидке. 

— Як тебе звати? — питає він. 

Я мовчу. Моє ім’я застрягає десь між думкою й звуком. 

— Нічого, — каже він після паузи. — Не обов’язково. 

Щиро запрошую кожного читача до своєї книги. Обіцяю буде цікаво. 

https://booknet.ua/book/batko-supernic-grshnii-zvyazok-b446218