Опублікувала сьогодні ще один розділ роману. По-тихеньку йдемо до фіналу) Але, перед тим, на вас чекає ще один вибух) Не спойлеритиму надалі, ловіть, лишень, мімішну перепалку наших героїв:

— Ти тепер щовечора приходиш до нас на вечерю, це нахабство, — підсмикую його.

— Нахабство? — він облизав край мого вуха. — Це стратегія. Я просто поступово займаю позиції. Кухня, спальня, дитяча — все повинно бути під контролем.

— Тобто ти зараз плануєш окупацію моєї квартири?

— Ні, — пальці ковзнули по внутрішній стороні стегна. — Я планую обʼєднання територій. Добровільне. З усіма перевагами цивілізованого співжиття.

— Наприклад? — я обернулась, і він зустрів мій погляд, повний лукавства.

— Спільні ранки. Ти — в моїй сорочці, я — в твоїй каві. Потім ми сваримось через те, хто залишив рушник на підлозі. Миримось у душі. І знову сваримось, бо я не купив молоко.

— І це тебе не лякає?

— Ні. Мене лякає тільки одне — що ти можеш передумати.