Усі ми пишемо в різних жанрах і напрямках. Одні дотримуються реалізму та описують події в реальному світі або ж в альтернативному, але максимально наближеному до нього. Когось приваблює історичний жанр, когось - фантастика чи фентезі, як-от мене. Втім, створені нами світи зазвичай слугують лише сценою або, так би мовити, «обгорткою цукерки».
І ось мені стало цікаво: які головні цілі та ідеї несуть книги моїх колег-письменників? Що ви, шановні брати й сестри по перу (чи клавіатурі), прагнете насамперед донести до своїх читачів? Які цінності та мораль - і чому саме вони? Також цікаво, що спонукає й мотивує вас піднімати ті чи інші домінантні у ваших творах ідеї та цінності. Буду вдячний за ваші думки в коментарях.
За собою я помітив, що у моїх книгах, а особливо в останній "Вихор", найбільше прагну наголосити на цінності життя й на тому, як важливо поважати та берегти його -і своє, і чуже. Також не завжди очевидною мораллю в моїх творах є важливість родинних стосунків, братерства та дружби. Не знаю й не можу пояснити, чому саме це для мене відіграє ключову роль і стає основою, навколо якої вибудовуються романи.
Щиро цікаво, чим керуєтеся ви - і чому?
13 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиТут все досить просто у моєму випадку. Але ваш блог цікавий))
Я просто хочу створити цікавий світ та цікаву історію з цікавими персонажами. Все інше створюється саме по собі. Природнім шляхом. По ходу написання.
Для прикладу... Так вийшло з сенсом 8-го та 9-го розділу моєї книги "Оклейн: Платиновий з Ронуру", де йшлося про Лізу та бандитів. Все вийшла красиво та жорстоко, але передало сенс справедливості та високих моральних цінностей, які уособлювала в собі Ліза, не дивлячись на її потойбічну сутність. Крім того, в тих же розділах піднялися питання людяності у персонажів другого плану, хоча спочатку я нічого такого не планував.
Що це значить? Насправді це побічний продукт. Так би мовити. Але він вийшов ідеально чудовим, бо все це вийшло саме по собі, коли я відчув персонажів та історію, яку прописував в моменті.
Ось якось так воно в мене працює))
Volodymyr Vasylyshen, Вам теж, пане. Можливо, я колись завітаю до вас)
Колись давно... не пам'ятаю у якому саме творі Стругацьких, гг-письменник відповідав на це питання. "Письменник нічому не вчить - він просто показує дійсність своїми творами. Він наводить дзеркало на те, від чого зазвичай відвертаються або не звертають уваги. Він показує нам нас." (цитата не точна, ясна річ) А вже читач бачить у кожному творі своє. Хтось лише розважальний контент. Хтось звертає увагу на природу стосунків. Хтось - певні соціальні явища, а комусь привертають увагу філософські аспекти.
Писати заздалегідь книгу з мораллю - досить складно, в результаті може вийти нудне повчання. Проживаючи її, надаючи можливість прийти до певних висновків читачам - інша річ. І сенси в ній з'являться самі, якщо вони є у вашій свідомості.
Звичайно, це не про кожну книгу можна сказати, але я так, в загальних рисах.
Дієз Алго, Гарно написали
Я в своїх творах намагаюсь розкрити тему важливості змін, внутрішніх та зовнішніх. Часто ми в житті опираємося змінам бо це некомфортно, неприємно, але потім розуміємо, - все відбувалося так як було треба.
Volodymyr Vasylyshen, Вам також щиро дякую !!!
Автор не завжди свідомо піднімає важливі соціальні теми. Часто вони виникають природно, як наслідок самої історії. Щоб розповісти цікаву оповідь, потрібен конфлікт або проблема — адже коли в житті героїв усе добре й спокійно, то й пригоди не відбуваються.
Оскільки утопій не існує, у будь-якому світі — реальному чи вигаданому — неминуче з’являються труднощі, виклики й суперечності. Саме вони змушують персонажів діяти, змінюватися й робити вибір. А отже, з’являється те, про що варто розповісти читачеві.
Volodymyr Vasylyshen, дякую ♥️
Цікава тема. У своїх книгах кожну історію наповнюю сенсами.
В книзі "Світло його кохання" хочу показати, що між нами живуть не лише самці, силіконові кралі та мільйонери. Є інваліди, які не обирали таку долю, а доля обрала їх... А ще поміж нас є ті, хто готовий продати не лише себе, а й близьку людину... Проте, цю книгу серед інших моїх НАЙГІРШЕ читають... Ось такий парадокс.
Любава Олійник, Вітаю і дякую за такий коментар. Ваша думка і особливо вибір теми та моралі мені здається дуже хорошим. Зазвичай герої романів, фільмів і т.д. - сильні та прекрасні в усіх планах, хоча у світі більшість людей такими не є. І те як багато авторі ідеалізують своїх героїв та притримуються певного "стандарту" - дратує і здається несправедливим. Наспавді, тема, яку ви підняли душе складна і для багатьох неприємна, але надзвичайно актуальна. Зазвичай, людям не хочеться читати про слабких і непривабливих героїв, можливо тому, основній аудиторії "не зайшла" самеп та Ваша книга. Але впевнений, що рано чи пізно вона збере свою аудиторію та прихильників. Мислення людей змінюється і багатьом уже починають набридати звичайні шаблони і кліше. Тому бажаю вам терпіння і наснаги у Вашій праці!
В мене буває іноді так, що я несвідомо підіймаю важливі суспільні теми, але потім на редагуванні сама задумуюсь, як так вийшло. Певно, глибоко всередині мене є ті точки, які хочеться зʼєднати і висвітлити в книзі. Їх дуже багато, всі не перелічу, але є одна головна. Що кожна історія, епізод з життя, спогад, тощо містить як світло, так і тіні. Просто варто навчитись не тільки розуміти це, а і вчитись розрізняти їх і концентруватися на світлі, знаходити його там, де здається немає і проблиску. І полюбити цей баланс світла та тіні, щоб цінити кожну мить.
Лорена Мар’ін, Дякую, досить цікава думка. Так і в мене - теми піднімаються несвідомо. А ваша головна тема, про уміння розрізнити світле від темного, та зосередитись на світлому - чудовий вибір для бази і основи, навколо якої можна будувати світи та сюжети. В наш темний час це вміння необхідне кожному) Дякую і бажаю успіхів)
Філосовські теми підіймаєте у "Вихорі", це прекрасно.)) У мене з родинними стосунками в творах чогось не клеїться писати, я вважаю це вершиною мистецтва письма до якого мені ще рости))
А щодо мене... кожен мій твір щось дає своє, але завжди мене наштовхує несправедливість. Я теж пишу фентезі, тому в моїх світах та несправедливість що є в нашому світі - викривлена. Як от наприклад в "Моя (жахлива) Королева" я показала матріархат, однак висновок той самий - поневолення іншої статі, що повинно наштовхнути читача, що сила в рівності, а не пануванні.
В "Служниця Тіні" про те, що можна стати сильною не тільки заради коханного, а й заради себе самої.
І все ж кохання пишу всюди, бо воно таки дає поштовх до шляху вперед (як мінімум в моїх творах так)
Ганна Літвін, Розумію, так чи інакше, в нашому світі хтось когось недооцінює, переоцінює та проявляє неповагу. Це недопустимо, особливо в такий час, коли свідомість і культура мають буди на високому рівні. Тому вибір Вашої основної теми у творах є надзвичайно важливим. Успіхів Вам)
Хочу донести читачеві, що він в своєму болі не один. І все мине.
Ростислав Щуренко, Ага, тобто Ви також виступаєте у ролі лікаря, психолога або приятеля, а не просто письменника, що розповідає якусь історію. Що ж, це круто, як на мене, і досить важливо для читача. Я і сам маю кілька улюблених авторів, книги яких вплинули на мене як заспокійливе і допомогли легше пережити важкуваті часи. Тому, Ваша місія, як автора - благородна і варта поваги. Дякую за чудову відповідь і успіхів.
Про те, що у кожного зла є свій початок. Про чужі вчинки, що породжують монстрів. Про шлях, пройшовши який, вже не повернутися назад. Про вплив оточення та середовища існування на формування особистості. Про ціну вибору, що іноді занадто висока.
Volodymyr Vasylyshen, Дякую. Навзаєм!
Ну, я перед усім прагну донести не тільки емоцію аий філософський зміст. І звісно — позитиву. Навіть, якщо є підводна під сум і темряву.
Ромул Шерідан, Що ж, тоді Ви не просто письменник, а й мотиватор та підтримка для когось, якщо зосереджуєтесь на позитиві. В наш час це доволі важко) Дуже дякую за Вашу відповідь і бажаю успіхів!
Хочу показати, що робить війна з особистістю; наслідки необдуманих рішень; спробу втечі від власної особистості, аби зберегти розум та життя.
Ельвін Касумов, Що ж, це дуже актуальні теми сьогодення. Та й взагалі, в цілому, це актуально від "початку часів". Попри досягнення науки і прогресу - людство не навчилося обходитись без війн. Тому, питання, що Ви піднімаєте - дуже важливі і описувати це також важко. Бажаю успіхів та дякую за Вашу відповідь.
Я пишу емоціями. Так, щоб читач міг відчути героїв і прожити подорож шляхом книги разом з її персонажами.
Якщо проаналізувати цінності, можна знайти різні - родина, друзі, кохання, щирість, зростання як особистості - через різний спектр відчуттів.
Щоб кожен міг повірити у себе, щоб наштовхнути на роздуми над цінністю життя вцілому.
Alika Ost, Що ж, бачу, що ми з Вами розділяємо подібні цінності. Безумовно, яскрава емоційність необхідна, без неї читач втратить цікавість і, ймовірно, не дочитає до кінця та не зрозуміє суті чи моралі. Тому важливо балансувати між цікавим та важлим. Щиро дякую за Вашу думку
Герої мають бути живими , а книги спонукати до роздумів та трансформації ..
Герман Харрінгтон, Дякую за Вашу думку. Погоджуюсь. Це дійсно так, інакше читання худ. літератури було б нудним і безсенсовим.
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати