Метелики в животі з’являються у всіх через закоханість і тривогу. А спазми — через тривогу й заперечення. Тут є спільне слово: тривога.

Серед життя, повного нестабільності, ми постійно тривожимося. Тіло не витримує напруги й здається.

Доджин теж здався — після того, як до болю неправильний й катастрофічно бажаний дотик завершився.

(Джой)

(Доджин)

— Рю Доджине… Ми не можемо довго вас навчати. Доведеться зануритися швидко. Будьте рибкою й не задихніться під час хвилі.

Джой обійшов його й став позаду. Він поклав руку на стегно Доджина. І тканина раптом стала відчуватися тоншою за цигарковий папір. Ніби бар’єр між ними можна було розірвати лише дотиком пальців.

Джой виглянув з-за його плеча й подивився на них у дзеркало. Чоловіки в чорному одязі професійних бальних танцюристів. Стрункі, підтягнуті, у темряві навіть спортивні. Трохи масивніший кремезний Доджин з акуратною короткою стрижкою слухняного хлопчика. І натягнутий, як скрипкова струна, Джой з хаосом рожевих пасм на голові. Цілком різні. Але такі схожі в цьому слабкому освітленні й цьому одязі.

Коли очі звикли до темряви, Доджин побачив, як губи Джоя ворухнулися. — Раз. — І він відставив праву ногу праворуч, як робив це вчора. — Два. — Джой натиснув своєю гарячою долонею на тазову кістку Доджина. Синтетична тканина до жаху нагрілася й проводила тепло до шлунка, змушуючи його болісно стискатися. — Три. — Вони вперше репетирували цей рух.

Коли Джой забрав руку, раптова прохолода обдала Доджина, залишаючи за собою порожнечу.

Якщо ви знаєте, що таке пристрасть, яка з’явилася не в той час і не в тому місці, то ця історія захопить вашу душу, повертаючи особливі яскраві спогади.

Щоденні оновлення о 17:00 (картинки клікабельні)

Ваша улюблена письменниця,

Ольха Елдер ღ

Телеграм-канал "Вільхова садиба"