Зимова новинка!

Сьогодні стартувала моя новинка, любовне фентезі “Шлюб до світанку, або Прокляття Чорної вдови”. В одному з попередніх блогах ми відгадували назву новинки. Дуже дякую всім за участь! Було багато цікавих варіантів, але першими правильну відповідь відгадали Ольга Діденко та Тіна Никитенко. Вітаю з перемогою! Зверніться, будь ласка, до мене мене у соціальних мережах за подарунком! 

Отже, про що книга. Сорлейна проклята. Щоб позбутися прокляття, вона виходить заміж за незнайомця, котрий повинен був померти ще на світанку. Але він вижив і не збирається зникати з її життя. У книзі є:

• від ненависті до кохання;
• фіктивний шлюб;
• протистояння героїв.

Книга бере участь у флешмобі “Зимові історії . Другий сезон”.

Уривок з книги:

— Чув, той безхатько отямився.

— Ваш зять? — невідомо для чого уточнив цілитель. — Так, він краще почувається.

— Ви ж запевняли, що він не доживе до ранку, — невдоволений Едмар поклав руки в боки.

— Так і мало бути. Його рани несумісні з життям.

— Тоді немає про що хвилюватися, — герцог помітно повеселішав. — Трохи постогне і помре від болю. Ви вже давали йому морфій?

— У цьому немає потреби.

— А так, розумію, в його стані вже нічого не допоможе, — Едмар важко зітхнув, неправдоподібно вдаючи смуток.

— Не зовсім так, — цілитель втомлено провів руками по очах. — Гадаю, буде краще, якщо ви самі все побачите.

Ларет відчинив двері, пропускаючи гостей всередину. Солейна насторожено зайшла до кімнати, де вчора при смерті лежав її чоловік. Дівчина зупинилася біля порогу та застигла від здивування. Незнайомець, за якого вона вчора вийшла заміж, сидів на стільці, поклавши ноги у зім’ятих штанах та порваних шкарпетках на стіл. В одній руці він тримав курячу гомілку, а в іншій шматок хліба. Дрібні крихти заплуталися у бороді, а на руці виднілася шлюбна руна, пагін з нерозкритими бутонами, такий самий, як у дівчини. Герцог не стримав здивування:

— Він не збирається помирати?

— А ви приїхали на мої похорони? — незнайомець облизав пальці та піднявся зі стільця. Впевненим кроком підійшов до Едмара і простягнув руку. — Змушений вас розчарувати, я житиму.

— Але як таке можливо? — герцог так і не потиснув простягнуту руку й незнайомець заховав її за спину. — Тобто, вчора ви ледь не померли.

— Але ж не помер, — чоловік повернувся до столу та схопив графин з червонуватим напоєм до рук. — Я бачу це сильно вас розчарувало.

— Ні, ні в якому разі, — Едмар заперечно помахав головою. — Ми не бажаємо нікому смерті, просто ваше зцілення здається дивним.

— Ви не вірите у дива? — чоловік приклав графин до вуст та зробив декілька жадібних ковтків. Краплі вина стікали бородою та падали на перев’язані груди. Чоловік зневажливо звернувся до Ларета, — гей, лакею, принеси мені ще їжі.

Запрошую до читання!

Запрошую до своєї книги у процесі написання “Коли оживає камінь”. До речі, ця історія наближається до фіналу і її ціна зросте.

Підписуйтеся на мою сторінку на Букнет, щоб не пропустити новини щодо моєї творчості.

Відстежуйте мої сторінки у соціальних мережах, де ви побачите відео та промопости до моїх книг:

Фейсбук                      Інстаграм               Тік Ток                       

Захопливого читання та мирного неба!