Дилогія про Дарину та Андрія

Привіт. Сьогодні хотіла б розповісти про дилогію, яка називається "Шкільне кохання".

Перша книга називається "Випускний клас". Де головним героям по 18 років. Вони тільки знайомляться та закохуються. Через невпевненість Андрія, вони втратили багато часу. Але ж Дарина не зробить перший крок, бо на її думку це повинен зробити хлопець. Вони проходять навчальний рік разом (самостійні, контрольні роботи, але не спільне завдання, що обох засмучує. Також ревнощі та зраду). Життя головної героїні насичене подіями (які дізнаєтесь у самі книжці), коли життя головного героя спокійне схоже на рутину. Кінцівка книги досить цікава, коли вони розуміють, що не можуть бути разом.

Друга книга називається "Пріоритет кохання". В цій книзі головним героям по 28 років. Зустріч через роки. Різне життя, різна освіта, різні погляди та принципи в житті. Вона наївна, вразлива та довірлива якою була раніше. Але й інші якості більш позитивні з'явилися. У нього життя без неї, але з іншою жінкою. Він вважає себе впевненим, цілеспрямованим та сильним, до зустрічі з головною героїнею. Коли все змінюється і життя для нього стає з ніг на голову. Хоча можливо це й на краще. Хто зна?  Історія здивує тим, що трапиться з їх стосунками та, чи будуть вони разом як 10 років тому.     

Головні герої:

Головна героїня у "Випускний клас" - Мельниченко Дарина. 18 років, вчиться в 11 класі (її п'ята школа). Народилась в Херсоні. Але жила в різних містах. Кінцеве місто Львів. Хобі повітряна гімнастика. 

Головний герой у "Випускний клас" - Іващенко Андрій. 18 років, вчиться в 11 класі (з першого класу) Народився у Львові. Хобі баскетбол.

Вони ж через 10 років:

Головна героїня у "Пріоритет кохання" - Мельниченко Дарина. 28 років, закінчила університет в Чикаго. З 18 до 28 років жила в США, штат Іллінойс. Робота - співвласниця компанії по кібербезпеці. Хобі незмінне - повітряна гімнастика. Сімений статус: неодружена. 

Головний герой у "Пріоритет кохання" - Іващенко Андрій. 28 років, закінчив університет у Києві, архітектура. Переїхав у Львів. Робота за спеціальностю архітектор. Хобі вже немає, бо є проблема зі здоров'ям. Сімейний статус: одружений, має доньку 6 років.   

І невеличкий фрагмент з книги "Випускний клас":

Ми під’їхали додому о десятій вечора. Вийшли з автівки, таксі зразу поїхало. А ми стали біля мого під’їзду.

— Дякую за запрошення на свято та за приємно проведений час.

— Це тобі дякую — він посміхнувся — шкода, що ми не отримали корони.

— Та то пусте, головне те, що вечір пройшов чудово. Але мені вже час йти. Батьки хвилюватимуться, де я так довго ходжу, адже знають о котрій я повинна бути дома.

— Почекай, я маю тобі дещо сказати.

— Що саме?

Андрій підійшов до мене впритул, обійняв за талію чим притиснув мене до себе, нахилився до мене, а після поцілував. Ось так стоячи біля мого під’їзду при тьмяному світлі, яке світить лише від дверей під’їзду та під снігопадом ми стоїмо та цілуємось. Це напевно найкраще завершення цього цікавого вечора. Цілуючись, я відчула, що по моєму тілі бігали мурахи неначе скажені й не через те, що на вулиці дуже холодно, а через цей неочікуваний, але приємний поцілунок. Він відпустив мої губи, а в мене на обличчі з’явилась посмішка. Андрій також дивлячись на мене посміхався. Але ще не випустив мене зі своїх теплих та ніжних обіймів.

— Я закоханий у тебе, Даринко.

— Тоді чому не наважувався на цей поцілунок раніше? — я подивилась прямо йому в очі.

— Чесно, я не був впевнений, що ти мені відповіси взаємністю.

— Андрію, ти теж мені дуже подобаєшся — після моїх слів ми знову почали цілуватись.

І візуалізація перша фотографія їм по 18 років: 

Друга фотографія по 28 років:

Дякую, що дочитали до кінця.

Всім спокійної ночі та мирного неба. Бережіть себе та рідних.