Тихого вечора!

Запрошую до оновлення!

❄️❄️❄️

Напружуюся, коли до мене так несподівано нахиляється Дикий.

— Ти як? Танцювати зможеш? Танець не забула?

На мить зажмурюю очі. Який іще танець? Та як його забути могла, якщо навіть не вчила його? Черговий провтик моєї сестри та матусі.

Розгублено заглядаю в очі чоловіка і не впевнено відповідаю.

— Не забула. Але... — замовкаю. Не знаю, що іще брехати.

— Соломіє, що з тобою? Ти сьогодні сама на себе не схожа... Ти вчора зрання мені обіцяла, що відриватимешся по повній на своєму весіллі, а сьогодні поводишся так, наче тебе підмінили?!

Розгублено кліпаю. От коза паршива — моя сестричка. Наплела казна чого, а сама звалила.

— Ренате, припини. — опустивши очі, прошу. — Ну звідки мені було знати, що я сьогодні почуватимуся так кепсько...

— І, що робити будемо?

Не встигаю відповісти, як тамада оголошує наш перший шлюбний танець.

В мене починається паніка. От і як мені бути? Як поводитися? Що сказати Дикому. Я не знаю, що вони там вчили. І як взагалі, я повинна себе вести?! Молюся, хоч би тільки не спалитися...

Підставна наречена Дикого

Приємного читання!