Це не якесь символічне питання. І воно не пов'язане ані з анонсами, ані з сюжетами моїх книг... Принаймні я їх не пов'язую.

Сьогодні я хотіла б висловитися й підримати тих, хто знаходиться в схожому становищі.

Я про відключення світла та постійні повітряні тривоги. Коли ти буквально відчуваєш, як їде твій "дах". Мені ще повезло що є вода навіть при відключенях. І розумію, що є ті, кому гірше. АЛе від цього не легше. Й не буде.

В деякій літературі це називають токсичним позитивом. І попри те, що я загалом надаю перевагу позитивному мисленню, токсичного позитиву я намагаюся уникати. Бо вже легше прийняти дійсніть та поплакати, аніж тішити себе ілюзіями.

Сподіватися на краще, але не відміняти теперишнього. Не відміняти страждань.

І хай це не найгірше, але ж саме через це мені, тобі, іншим людям погано. І кожен з нас проживає своє життя, а не чуже. Тож і турбуватися треба в першу чергу про себе.

Емпатія - це важливо і добре. Але вона може шкодити...

Та знаєте, що? Останні кілька днів я дійшла до висновку, що почала знову боятися темряви. Не як в дитинстві. Мені не страшно, що там є якесь чудовисько, ні. Мені страшно від думок, що вилізають, коли зникає світло. Все те, що зазвичай відкидаєш.

А ще чули думку, що треба прибрати телефон, щоб побороти прокрастинацію? Чули? На свому досвіді можу сказати, що не має стовідсоткової гарантії, що допоможе. В нас під час вимкнення світла подеколи й мережа не ловить. А якщо й ловить, інтернет дуже повільний. Тож ніяких відео, чатів, ігор та інших радощів наукового прогресу. Ноутбук заряджений.

Роби усю роботу (що не вимагає інтернету) до несхочу, поки не сядуть усі гаджети. Але це лише картинка. В дійсності ти поринаєш у власні думки. Сидиш під ліхтариком й думаєш над тим, про що думати не хочеш. Про всі свої невдачі та вади характеру. І відволіктися на бодай якусь книгу не виходить. Хоча колись я з таким захопленням читала будь-що. А зараз я просто вдупляю у букви й тону у власних думках.

Може я просто стомилася. Може в мене якась особистісна криза. Може колись я поборю усі ці думки з власною невпевненістю. Але зараз я хочу бути серед людей. Почути різні думки, поспілкуватися. І підтримати інших.

А як ви проводите час, коли немає світла? Як тривають ваші важкі години та дні без світла? Як ви боретеся з темрявою?