Іноді, щоб втратити голову, не потрібно навіть торкатися губ. 

Достатньо одного ледь чутного шепоту, і пальців, що заплуталися у волоссі. Це момент, коли світ раптом зводиться до двох людей, а повітря стає таким густим, що ним важко дихати.

Уривок з завтрашньої глави "Солодка помилка":

— Вероніко.

Його голос зупинив мене на порозі — неголосно, не різко, але так, ніби невидимий ланцюг обвив мої груди й потягнув до нього.

Завмерла.

Повільно обернулася.

Пауза.

Він зробив крок ближче. Занадто близько. 

Знову його тепло, його запах, його присутність, що заповнювала увесь світ.

— І, — голос знизився до інтимного шепоту, що не мав права існувати між художником і моделлю, — розпусти волосся.

Слова обвили мене. Послали дрож по хребту — гарячу, повільну, вона розлилася по всьому тілу, зачепила місця, про які я не хотіла думати.

❤️ Відео-сценка до уривка вже чекає на вас у телеграм-каналі: https://t.me/katerynaloren/9