Пишу свою першу книгу!

Всім привіт!

Хочу поділитися - починаю випускати свою першу книгу "Підпалітні".

Це темне фентезі про двох центроподібних істот, які живуть у рабстві. Житняк та Лісна мріють про свободу, але їхнє життя - постійна боротьба за виживання.

Пролог уже готовий, можете прочитати прямо зараз. Це коротка історія про той момент, коли Житняк згадує, як продали його бабу.

Чому вирішив писати? Завжди цікаво було, як люди долають складні ситуації, коли здається, що виходу немає. У цій історії є і біль, і надія, і любов, і бунт.

Книга буде виходити поступово, розділ за розділом. Сподіваюся, вам сподобається!

Та будь ласка дайте поради до обкладинки, в мене є покищо тимчасова, але хотілося б почути пораду людей які краще розбираються в цій темі.) 

Якщо цікаво - підписуйтесь, будь-який відгук або думка будуть дуже корисні.

7 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Кучеренко Анна
18.12.2025, 10:18:09

Вітаю з початком, побільше читачів!

avatar
Тарас Поліський
18.12.2025, 09:33:06

Вітаю з початком авторського шляху! Успіхів вам!

avatar
Анна Лір
17.12.2025, 22:38:45

Вітаю на Букнеті! Хай буде успішним творчий шлях!

avatar
Крісті Ко
17.12.2025, 22:17:08

Успіхів та натхнення! ❤️

Бажаю успіхів!

avatar
MargFed
17.12.2025, 21:17:53

Бажаю успіхів та натхнення!

Mak
17.12.2025, 21:42:32

MargFed, Дякую ^^

Успіхів та натхнення! ❤️✨

Mak
17.12.2025, 21:42:08

Кайла Броді-Тернер, Дякую )

Інші блоги
Мої думки
Знову є ідеї для нових історій, але не виходить писати. Як з цим справлятися?
Відгук на книгу "Крихітко, біжи!"
Давно помітила «Крихітко, біжи!» й дуже хотіла почитати. І зовсім не пошкодувала! Початок одразу задає настрій, а пісня «Bang Bang» дуже влучно пасує до цієї історії. За Хейлі з перших сторінок страшно й боляче:
А як вчинили б ви?
Привіт, друзі! 16-й розділ уже на сайті, і в ньому героїню чекає справжній холостий удар у спину — повідомлення від колишньої у телефоні коханого. Ось невеликий уривок із нового розділу для настрою: Поволі
Оса-3
Куртка Коула була мені завелика в плечах, і доводилося раз у раз поправляти каптур, щоб він не сповзав на самі очі, затуляючи огляд. Мені хотілося бачити незнайоме місце. До того ж, я вперше опинилася на станції в космосі,
Хто ховається під маскою Сокола?
Двома пальцями він підняв мені підборіддя. – І що ж лисичка тут забула? Голос тихий, низький, з легкою хрипотою в кінці фрази. Світ зупинився. Я знала цей голос і одночасно не впізнавала. Не могла назвати причини,
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше