❤ Мотивація персонажів ❤

Я люблю плести тонке мереживо історії. Такий собі павучок, який сидить та тихо-тихо сплетає щось зі срібних ниток. Інколи настільки напівпрозоре, що його видно лише при світлі Місяця. 

І мою увагу акцентували на тому, що не кожен хоче чекати повні, аби роздивитись що там і куди. 

Зрозуміло, що авторські нотатки ніяк не впливають на текст і все, що хочеться сказати, має бути вказано в середині історії. Трошки згодом так і буде, але я хочу окремо розкрити крихкі нюанси, які ви можливо не помітили під час читання моєї книги "Володарка осіннього вітру". 

Покажу вам декілька уривків, які об'єднуються загальною темою:

Якби вона невдало впала, то могла б щось собі зламати.

А жебраки не звертаються за зціленням. Жебраки чекають смерті.

— Тоді 602. Кімнати для студентів жебраків. На вигляд бідненька, але чистенька. З'являться гроші — приходь. Поміняємо на інші апартаменти.

Вона б не хотіла жити разом із хлопцем в одній кімнаті.

... 
— Ласкаво просимо на шостий поверх для жебраків і нижчих за своєю природою та статком гаманця. Тут не ділять кімнати за статевою ознакою. Тому ми ділитимемо шістсот другу кімнату.

Жебракам недоступна така висока якість тканини. І, одягнувши одяг, який їй дала Мейсі, Ліарі здалося, що нічого кращого в житті вона не надіне. Але форма була ще вищої якості.

З іншого боку від Георгина було ще одне знайоме обличчя: русалка зі шкірою, обпаленою сонцем, і довгим жовтим волоссям, що волочилося по підлозі.

Вона була настільки неотесаною, що навіть не подумала зібрати своє волосся, що й без того волочилось по землі, в щось на зразок зачіски й просто витирала ним брудну сиру землю.

Ліара поморщилася.

Вона жила в поганих умовах, у дуже поганих. Часто в неї не було можливості помитися, але чисте обличчя, волосся й руки були для неї важливі.

Дивлячись на дівчину, яка маючи непогані умови для проживання, все одно воліла вимазатися в багні, — вона просто відчувала неприязнь.

Професор Пінгль переживає, що я провалюся на іспиті й помру на вулиці серед бідняків.

І спойлер:

— Вибач. — Ліара стала босими пораненими ногами на холодну брудну підлогу сходів. — Я заради тебе порушую всі принципи збереження власного здоров'я. Ніколи раніше я не торкалася бруду з відкритими ранами. Але щоб попросити тебе, вибачити мене...

На перший погляд, що вони пов'язані лише темою відрази від бідності та жебрачества, але коріння глибше. Я сховала, можливо навіть дуже глибоко, роздуми Ліари про те, що бідні люди мають дуже короткий вік через швидке інфікування, антисанітарію та відсутність грошей. І її найголовніший страх — опинитись серед таких людей на вулиці жебраків. І померти в муках фізичних та душевних, що вона нічого не досягла у житті, лише змарнувала час. 

І я дуже вдячна, що мене попросили прояснити цей момент. Моє бачення світу проходить через тендітні місячні промені й часто це стає перепоною повноцінному сприйняттю іншими людми.

Тому трохи далі ви побачите все це у моїй дорогоцінній книзі красиво, навіть поетично розкладено по поличках. 

«Володарка осіннього вітру» — нові розділи щодня о 16:00.

Ваша улюблена письменниця,

Ольха Елдер ღ

Телеграм-канал "Вільхова садиба"