Сказати "так" замість сестри близнючки найлегше...

Вітаю, любі!!!

Запрошую на весілля! 

Новий розділ роману вже на сайті.

❄️❄️❄️

Опускаю очі і дещо спантеличена, бо нас вітають усі. Ловлю на собі суворий погляд матері. От чим вона іще не задоволена? Ааа, може тим, що заміж за Дикого вийшла я, а не її улюблена доця. Ну хай нервує. Я не винна.

Змушена покинути свої роздуми, коли моя рука опиняється в гарячій руці Рената.

— Де ти літаєш? — невдоволено шипить він.

— В небесах... від щастя, — відмахуюся.

Відчуваю, як мій типу чоловік стиснув мою руку міцніше і веде мене із зали церемоній. Чомусь страшно опинятися з ним наодинці. Мені здається, він одразу здогадається, що я не Соломія. Що ж, намагатимуся вдавати її. Доведеться сьогодні бути невдячним стервом.

Коли покидаємо зал, чоловік поспішно веде мене до кімнати для наречених, і мене це лякає, бо я ледь встигаю йти за ним.

За хвилину опиняємося в кімнаті, він голосно гримає дверима і, схопивши мене за талію, притягує до себе.

— Де ти була вчора увечері? Чому слухавку не брала?

Підставна наречена Дикого

Приємних емоцій!