Покохати ворога - оновлено!

Я не пам’ятаю, як мене привезли сюди. Пам’ятаю лише наш дім — запах молока, свіжих пелюшок і кави, яку чоловік пив ночами. Пам’ятаю глухий удар у двері, крики, а потім — тишу. Не домашню, не мирну, а таку, в якій навіть дихання звучить як тяжкий злочин.
Тут теж була тиша. Але інша: дорога, густа, з приглушеними розмовами й важкими кроками за дверима. Я сиділа в глибокому шкіряному кріслі навпроти масивного дерев’яного столу, притискаючи сина до грудей. Він був теплий, справжній. Він був єдиним, що утримувало мене від падіння в темряву.
Кабінет пах сигаретним димом, шкірою й холодним металом. Вікна були закриті жалюзі, і я не розуміла — зараз ще ніч чи вже ранок. Світло в кабінеті було м’яким, але тьмяним, ніби тут завжди панували сутінки.
За столом сидів він.
Скеля з м’язів, байдужості й жорстокості.
Дамір.
Ім’я я почула ще в коридорі — коротке, мов клацання. Його вимовили пошепки, і той шепіт звучав як мій вирок.
Дамір довго дивився на Руслана, який спав у мене на руках, а потім перевів погляд на мене. Його обличчя було суворим, але спокійним, ніби у світі не існує ночей, подібних до цієї. Або ніби кожна його ніч — саме така… звично жорстока.
Очі темні, уважні — надто живі для людини, через яку в мені всередині все було випалене.
— Діано, — нарешті твердо промовив він, наче ми були давно знайомі.
Я не відповіла. У роті пересохло, язик не слухався. Слова застрягли десь поряд із криком, який усе ще відлунював у голові й вібрував у горлі.
Русланчик заворушився, і я машинально захитала його. Він тихо сопів і час від часу робив кумедний рух губами, ніби навіть уві сні шукав груди. І від цього ставало ще болючіше: зовнішній світ продовжує працювати, поки твій внутрішній руйнується просто на очах.
— Тепер ви житиме тут, — твердо промовив Дамір. — Під моїм дахом. 

1 коментар

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Лілія Зелена
15.12.2025, 22:23:50

♥️♥️♥️

Соланж Седу
15.12.2025, 22:24:40

Лілія Зелена, Дякую❤️❤️❤️

Інші блоги
❤️останні години знижки на кримінальний роман❤️
Привітики☺️✨️ Мої любі, знижка на книгу В обіймах Анубіса❤️ діє до опівночі✨️ Тож якщо хочете придбати книгу за вигідною ціною, краще зробити це зараз) P.S. для нових читачів у мене діє вигідна програма лояльності.
Розділи 11–12 уже чекають на вас
Буває, що дуже хочеш, аби винним виявився конкретний чоловік. Ви колись так хотіли? Мира хоче. У справі дванадцятирічної давності був ідеальний підозрюваний: ревнивий колишній, без алібі, з погрозами при свідках. Тепер
Я обіцяла вам спеку :)
Привіт, любі ❤️ Я обіцяла вам декілька спекотних розділів :) І вони вже опубліковані ❤️ 22-ий розділ так точно спекотний! Залишаю візуальчик вам ☺️ Читайте "ДРУЖИНА ЗА БОРГОМ" Я усміхаюсь й знову цілую
Слава (оновлення Табу + новини Порталу)
Опівночі оновиться «Табу на сенсацію». Як і обіцяла публікую оновлення через день. Тому додавайте спекотну новиночку до бібліотеки, щоб бачити всі оновлення і не загубити. Кетрін вибралася з дому, під яким вже назбирався
Коли обов’язок стикається з пристрастю…
Бувають історії, де головна героїня не має права на помилку — але саме одна ніч перевертає її світ догори дриґом. У новому розділі моєї історії на Booknet напруга досягає межі: Марія намагається втримати рівновагу між власною
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше