Знижка + оновлення + подарунки!!!

Доброго вечора, мої любі!

     Сьогодні діє знижка на самозакоханого мажора і просту дівчину, яка навчила його кохати... 

 Поспішайте!  ;)))

Анотація

- Ось ти і попалась мала. Що ти тут робиш? Ти що слідкувала за мною?
- Дуже ти мені потрібен. Я тут працюю.
- Та ти що. І хто ж цікаво, тебе взяв на роботу?
- Маргарита Петрівна.
- Хм. А вона знає, що взяла на роботу злодюжку?
- Я не злодюжка. Відчепись виродок. - я хапаю її за підборіддя і до болю стискаю пальцями .
- Що ти сказала, злиденка? Як ти смієш відкривати свій рот, в мою сторону? Тебе мати не вчила як потрібно розмовляти з людьми?
- В мене немає матері.
- Тобто, ти в нас ще й сирітка?- бачу як в її очах з'являється волога і не можу відвести від неї погляду. Сльозинка котиться по щоці, вниз до підборіддя і я наче зачарований слідкую за цим. Дивлюсь на її губи і сам себе не розумію. Чорт забирай!
- Чому ти така мерзота, Дене?
- Тому що життя в мене мерзенне, мала.

    УРИВОК:

      Коли  Даша  сказала  що кімната  готова ,   я  пішов  в ліжко   і  дуже  швидко  заснув.  Посеред  ночі  прокидаюсь  від  того,  що страшенно  хочеться  пити, мабуть впала  температура.  Підіймаюсь  і  йду  на  кухню.  Попив  і  вже  хотів  йти  до себе,  як  помітив  що  під  вікнами  хтось  ходить.  Придивляюсь.  Нічого  не  видно.  Беру  ніж  і   тихенько  виходжу  з  будинку.  Іду  в   ту  сторону,  звідки  бачив  рух.  Підходжу,  нікого.  Роздивляюсь  навкруги ,  як  раптом  чую  шурхіт  за   спиною.  Різко  розвертаюсь  виставляючи  перед  собою  ніж  і  чую  вереск. 

   -  Дашо,  с*ка.  Ти  якого  біса  тут  лазиш   посеред  ночі?  Я  мало  не  прирізав  тебе,  ідіотку.

   -  Ти чого  верещиш,  придурок?  Це  ще  хто  з  нас  ідіот.   Я  на  людей  з  ножем  не  кидаюсь.

   -  Рот  свій  закрий  і  вали  спати ,  злиденка

   -  Собі  закрий !  Мажор  бісів.-  ловлю  долонями  її  обличчя,  притягую   до  свого  рота,  і  грубо вриваюсь в  її  рот  язиком. А  ця  дикунка,  кусає  мене  за  губу.

   -  С*ка, - шиплю і  відчуваю  в  роті   металевий присмак. -  Ти  божевільна  дикунка.

    -  А  ти  імбецил  мажористий,  якщо  ще   хоч  раз  до  мене торкнешся... - не  встигає  договорити,  в  один  рух  перекидаю  її  через  плече   і  зробивши  кілька   кроків  під  її  прокльони,  кидаю  Дашу  в  басейн. 

   -  Охолонь , ящірко.-  кажу  і  розвернувшись швидко  йду  в  будинок ,  поки  не  вбив  цю  пришелепкувату.

   - Виродок!  Мажор  клятий!  -  чую  навздогін. 

    Заходжу  в  кімнату  і  намагаюсь  заспокоїтись.  Це  хриново.  Чим  більше  вона лається,  тим  сильніше  мене  заводить.  Дивлюсь  в  дзеркалі  на  опухшу  від   її  зубів  губу  і  розпливаюсь  в посмішці.

    -  Дикунка.

    Через  кілька   хвилин  чую  рух  в  коридорі  і   як  закриваються  двері  в  кімнату  Даші.   Лягаю  в   ліжко.  Завтра  нас  чекає  цікавий  день.  Ми   й   кілька  хвилин  не  можемо  витримати один  одного,  а  це  цілий  день.   Сподіваюсь ,  що до  вечора  дотягнемо  обоє...

Оновлення історії "Тебе  кохати заборонено"  вже на сайті. 

     Анотація :

      Я щойно розійшлась з хлопцем, який мені зрадив і обіцяла собі, що більше ніяких відносин. Лише навчання і друзі. Та тут з'явився він і мій світ перевернувся. Він - мій новий викладач, від якого всі дівчата в інституті пісяють окропом. І як би я цього не хотіла, та змушена зізнатись, що я теж. Тим більше, що я з ним познайомилась, ще до того, як він прийшов в інститут. Ще й як познайомилась... 
     Його поцілунки зводять з розуму, а руки міцно обіймають. Я втратила голову. Тільки це не правильно. Нам не можна бути разом. І справа не лише в тому, що він мій викладач...
Історія про Єву - доньку Кості і Аліси. Четверта книга циклу "Кохання з перешкодами". 
Книгу можна читати окремо.
- викладач і студентка
- справжнє кохання
- емоційно
- пристрасно
- відверто
- гумор
- таємниці минулого
18+

Уривок

    Спершу я навіть не повірила своїм очам.  От кого кого, а його я точно не чекала тут побачити.  Але, він дуже вчасно.  Можна буде з ним посидіти в кафе і нормально познайомитись.  Його руки міцно тримають мене за талію і це приємно.  Я б ще довго так стояла,  та  в когось щось впало і це привело мене до тями. 

        - Капець!  Це дійсно ти?  Як ти знайшов мене, Владе?  - шоковано запитую. - Стоп! Потім розкажеш.  Дуй  в коридор, швидше. - і  силою  виштовхую його з аудиторії, в якій раптом стало дуже тихо.  Але я на це не звертаю уваги.  Я ж думала про нього кілька днів,  ображалась... а він виявляється  шукав мене.  І знайшов.  В інституті знайшов... Чоловік  посміхнувся і я теж. Який він все-таки  гарний.  Зблизька то взагалі.  Високий, сильний.   Очі чорнющі і вії довгі.  А  губи... Ох,  краще про це зараз не думати.  - Ми хочемо змитись з лекції поки не прийшов філософ. - посміхаюсь. Якби він тільки знав, яка я рада його бачити.  Настрій як на батуті підстрибнув вгору  і я навіть забула про неприємну розмову з Богданом.  Та я про все забула.  Просто дивлюсь в ці неймовірні очі  і  дихати стає важко.  Які тепер можуть бути пари?  - Зачекай тут секунду.  Ау, народ, чого зависли?  Звалюємо!  - кричу зазирнувши назад в аудиторію . І  тут  всі зриваються реготом. 

      - Ковальова,  ну ти даєш! Торба!  - регоче Данька,  а  я не можу в'їхати що смішного. 

      - Вроджена артистка.  Молодець! - піддакує Ніка і  намагається мені щось показати поглядом.  За моєю спиною теж  сміх.  Розвертаюсь і дивлюсь на Влада, якому теж весело.  Може в мене на обличчі щось?  Чи з волоссям?  Тільки тепер звертаю увагу , що в  його руках журнал і книга з філософії...  Тобто... То він і є наш новий викладач?  Знов дивлюсь на усміхнене  красиве обличчя і  відчуваю як спалахують щоки.  Уявляю як на моїй голові з'являються вушка віслюка... - Це ми хотіли вас  розіграти.  - продовжує моя подруга. - Це жарт такий.  Ніхто нікуди не збирався. 

      - Ти... Ттттобто,  ви... - перепитую навіть не слухаючи її.  

      - Так, Єво.  Я.  А  тепер, будь ласка,  сядь - те  на своє місце  і ми нарешті почнемо лекцію. Я й так в деканаті затримався.  - потім трохи тихіше сказав. - Давно я так не сміявся. Але за пропуски буду карати. - і посміхнувся своєю чарівною посмішкою, від якої  я  відчула щось тепле і приємне в грудях. Щоки палають вогнем і тепер з'явилось розчарування. Це ж я зганьбилась не лише перед ним,  але й  перед усією  аудиторією...   І що я собі тільки придумала?  Наївна... Добре що принца на білому коні не чекала. Дурепа...     

Мрії здійснюються  Xgzg5Qsc

Моя дика пантера  tt5_ioPF

Карамелька  49O6Vsbq

ДЯКУЮ, ЩО ВИ ЗІ МНОЮ!

ГАРНОГО ВЕЧОРА І ТИХОЇ НОЧІ.